Біля узбережжя Флориди дайвери виявили стародавнє місце поховання палеоіндіанців, які жили близько семи тисяч років тому.
У 2016 році дайвери, які потоплялися біля узбережжя Флориди, виявили на дні, на глибині майже 300 метрів, людські останки. Експерти встановили, що знахідка являє собою фрагмент щелепи людини з одним-єдиним зубом, сильно сточеним – ймовірно, від частого вживання грубої і жорсткої їжі. Зношеність зуба вказала на старовину знахідки.
Тоді на дно опустилися археологи. Вони підняли ще багато предметів, кісток людей і тварин з території площею близько 3000 кв. м, яка колись служила корінному населенню Флориди місцем поховання і шанування померлих. Про перші результати багаторічної роботи з вивчення підводного пам’ятника розповідається на сайті канцелярії губернатора штату Флорида.
Сім тисяч років тому півострів Флорида був ширше, ніж зараз; коли закінчилося останнє заледеніння, рівень води піднявся, і океан приховав територію, що була узбережжям. Саме через це нам сьогодні так мало відомо про життя і маршрути перших жителів Америки: місця їх стоянок приховані під хвилями.
«Індіанський цвинтар», або могильник Манасота, знайдений під водою, має аналоги і на суші. Люди, хоронили своїх померлих в цьому місці, вкопували поряд з місцем поховання різьблені дерев’яні стовпчики – вони збереглися, незважаючи на те, що тисячі років пролежали в солоній воді. Крім того, збереглися кістки – фрагменти черепів, зламана плечова та інші, дрібніші. Дійшли до нас навіть невеликі фрагменти тканини.
Всього археологи знайшли шість поховань; можливо, подальші розкопки принесуть ще. Автори дослідження вважають, що люди, поховані тут, були мисливцями-збирачами, харчувалися переважно рибою і молюсками, можливо, морськими птахами, і збирали фрукти, ягоди та інші їстівні рослини, а також гриби.
На іншій стороні півострова знаходиться ще з 80-х років відомий археологам паркінг Уїндоуер, датований приблизно тим же періодом, що і Манасотський могильник. Поряд з ним, в болотистій місцевості, вчені знайшли рештки 168 осіб, похованих поруч з дерев’яними предметами у прісноводній могилі близько восьми тисяч років тому. Судячи за збереженими фрагментами тканини, тіла похованих були загорнуті в полотно. Зараз вчені вважають, що ті, хто ховав людей в Уїндоуерському болоті і в місцевості, яка потім стала дном океану на іншій стороні півострова, могли належати до одного народу. Можливо, їх поховальний обряд вимагав занурення в прісну воду. Болото або озеро Манасота затопило, і воно опинилося під водою, Уїндоуер ж виявився занадто далеко в глибині материка.