Нещодавні дослідження, проведені науковцями з Університету Отаго, виявили тривожні тенденції в стані озонового шару над Антарктидою. За їхніми результатами, озонова діра не лише залишається значною, але й показує стабільність своїх розмірів упродовж останніх кількох років, що суперечить очікуванням.
Головна дослідниця, Ханна Кессеніч, зауважила, що в центрі озонової діри кількість озону зараз значно менша, ніж 19 років тому. Це свідчить про збільшення не тільки площі, а й глибини озонової діри, особливо у весняний період. Дослідники також виявили зв’язок між зниженням рівня озону і змінами в атмосферних процесах над Антарктидою. Це вказує на вплив інших чинників, окрім хлорфторвуглецю, на формування озонових дір.
За оцінками 2022 року, передбачалося, що озонова діра мала б відновитися до 2065 року. Проте нові дані свідчать про можливе уповільнення цього процесу через несподівані викиди хлору, пов’язані з лісовими пожежами та іншими джерелами.
Останні три роки озонова діра виявилася однією з найбільших, що ставить під сумнів ефективність заходів, передбачених Монреальським протоколом 1987 року. Це підкреслює необхідність посилення зусиль щодо обмеження викидів речовин, які руйнують озон.
Ханна Кессеніч також акцентувала на важливості розуміння динаміки озону та його взаємодії з атмосферними явищами. Вона звернула увагу на зв’язок між озоновою дірою та нещодавніми природними катастрофами, такими як лісові пожежі та циклони в Австралії та Новій Зеландії, що можуть призвести до екстремальних рівнів ультрафіолетового випромінювання в Антарктиді, впливаючи на клімат та екосистеми.
Термін “озонова діра” описує значне зменшення озону в стратосфері Землі. Озон відіграє важливу роль у захисті від ультрафіолетового випромінювання Сонця. Головними винуватцями руйнування озонового шару є хлорфторвуглець (ХФВ), які були широко використані у холодильному обладнанні, кондиціонерах та аерозолях. Під впливом сонячного світла ХФВ вивільняють хлор і бром, що руйнує молекули озону.
Крім ХФВ, на стан озонового шару впливають інші фактори, включаючи галогеновані речовини, вулканічні виверження та природні зміни. Зниження рівня озону може призвести до зростання захворювань на рак шкіри, катаракту та негативно вплинути на морські та наземні екосистеми.
Монреальський протокол, прийнятий у 1987 році, став важливим кроком у боротьбі з руйнуванням озонового шару. Однак, незважаючи на його успіхи, потрібно більше зусиль і уваги для забезпечення повного відновлення озонового шару та забезпечення стійкості екологічних систем.
Це дослідження підкреслює, що проблема озонових дір залишається актуальною і потребує постійного моніторингу та активних дій з боку міжнародної спільноти для її вирішення.