Ідея надання крила певного запасу «гнучкості», що дозволяє змінювати форму, пристосовуючись до різних умов, при збереженні гладкої аеродинамічної форми для мінімізації турбулентності, не нова. Літальний апарат братів Райт міняв кривизну крил за допомогою простих блоків. Десятки років авіаконструктори працювали в цьому напрямку, включаючи модифікований бомбардувальник North American XB-70 Valkyrie 1960-х, але зіткнулися з певними труднощами.
Проблема полягає в тому, що гідравлічні механізми, які здійснюють зміну крила, настільки важкі, громіздкі і енергоємні, що переваги, які вони пропонують, не перевершують їх недоліків. Тому кілька дослідницьких центрів NASA, а також компанії Boeing Research & Technology та Area-I взялися вивчити можливість заміни звичайної гідравліки і моторів на приводи, які легше на 80%, виготовлені із сплавів з «пам’яттю форми» і придатні для використання в дозвукових, високих і надзвукових літаках.
Нещодавно NASA провело серію польотних випробувань дистанційно керованого дослідницького прототипу PTERA, оснащеного крилами, кінчики яких можуть під час польоту рухатися від 0 до 70 градусів вгору і вниз. Літальний апарат з вуглецевого композиту, обладнаний складною телеметрією і датчиками, запускали по круговій траєкторії з крилами в нульовому положенні, 70 градусів вгору і 70 градусів вниз.
Трубки приводів, які рухали крилами, були зроблені зі сплаву з «пам’яттю форми», який реагує на зовнішні подразники (найчастіше, на температуру) і повертається у вихідне положення. Це означає, що можна, наприклад, узяти смужку сплаву, зігнути її, а потім нагріти — і вона знову випрямиться.
На думку NASA, здатність складати крила одного разу дозволить створювати більш легкі і прості в конструкції літаки з більш довгими і вузькими крилами, стабілізаторами і хвостовим оперінням.
Це не тільки знизить споживання палива, але і дасть можливість користуватися перевагами певних повітряних умов, замість того, щоб страждати від них.
До того ж нова технологія полегшить надзвукові польоти.