Як створити рай? Важко сказати, принаймні, стосовно людей. У 1972 році Джон Б. Калхун спробував створити рай для мишей: квадратний бак два на два заввишки півтора метра. Келхун стверджував, що соціальні ефекти перенаселення щурів, які спотсерігалися в експериментах, можуть розглядатися як модель майбутнього людської цивілізації. У своїх дослідженнях Келхун вводить поняття «поведінкова раковина», що позначає спотворену поведінку в умовах надмірної популяційної перенаселеності і відхилення від норм поведінки. Роботи Калхун отримали світове визнання. Він виступав на конференціях по всьому світу і працював в різноманітних проектах НАСА, наприклад, в окрузі Колумбія в проекті по боротьбі з переповненістю місцевих в’язниць.
Їжа, помірний клімат, чистота, гнізда для самок, горизонтальні і вертикальні ходи для самців – ось основні риси мишачого раю. У рай відправили чотири пари здорових породистих мишей. Через 104 дні у них з’явилося перше потомство. Батьки дбали про малюків. У «Всесвіті 25» (так називався експеримент) настав золотий вік. Миші любили один одного, і кожні 55 днів населення подвоювалося, лише через 315 днів зростання популяції сповільнилося. У “Всесвіті 25″ тепер жило більше 600 мишей. Самцям стало важче захищати свою територію, по ходах тепер потрібно було протискуватися, вільних соціальних ролей майже не залишилося, як і вільного місця. З’явилися «знедолені», які стали збиратися в групи в центрі, їх вилазки зустрічали жорстоку відсіч. Незабаром матері стали вести себе неадекватно – нападати на своїх дітей, народжуваність впала. Самки-одинаки переселилися в самі верхні важкодоступні гнізда, а серед самців став все частіше спостерігатися яскраво виражений нарцисизм. Ці самці не билися, не бажали плотських утіх – вони тільки їли, спали і і займалися самоаналізом.
Але в той же час, в далеких кутах процвітали канібалізм, повальний гріх і насильство. Через 18 місяців зростання мишачого Всесвіту остаточно припинилося. А ще через місяць (600 днів з початку райського життя), при дуже низькій кількості нових вагітностей, смертність молодняку досягла 100 відсотків. Самозакохані самці і відлюдковані самки втратили бажання і соціальну здатність спаровуватися. Мишаче суспільство звалилося. Рай перетворився на пекло – всі миші померли. Вчений повторював свій досвід багаторазово, але результат був однаковий: на певному етапі, за вибухом насильства і гіперсексуальної активності слідували асексуальність і самознищення.
Наостанок трохи позитиву. Хто ж довше за всіх виживав в пеклі? Виявилося – тварини, що населяють крайні сегменти, які мають лише 1 вхід, були єдиними, хто зберігав «адекватність», обмежуючи приплив нових членів популяції. Крім того, виживали самі товариські, хитрі миші, здатні на нестандартні поведінкові реакції і схильні встановлювати дуже велике число соціальних зв’язків.
[poll id=”1”]