Вивчивши понад 1000 древніх дерев, вчені змогли виявити тривалий період спаду людської активності в Південній Європі в 15-16 століттях, що став результатом епідемії чуми і періоду соціальної і політичної нестабільності, який послідував за нею.
Jirka Dl, CC BY-SA 3.0
Альпійські сосни, які здатні прожити понад 1000 років, давно використовуються вченими для вивчення історії клімату — зростання дерев чутливе до температурних змін, і зміни клімату можна відстежити по річних кільцях. Але кілька років тому команда дослідників з різних європейських університетів вирішила за допомогою цих сосен з’ясувати, якими були наслідки епідемії чуми, яка вразила Європу в середині 14 століття.
Провівши аналіз 1146 дерев з Південної Європи, вчені виявили, що після епідемії чуми і наступного за нею періоду політичної і соціальної нестабільності почався активний ріст лісів і припинення використання пасовищ, які до цього кілька століть служили людям в якості одного з основних джерел видобутку їжі. Пік цього зростання припав на кінець 15-початок 16 століть, що говорить про тривале припинення або повне припинення сільськогосподарської діяльності, що тривала кілька десятиліть.
Більш того, як встановили вчені, між депопуляцією і початком росту дерев, що сталися в результаті чуми, був тимчасовий лаг приблизно в 50 років, необхідний, зокрема, для відновлення грунту. Для порівняння було використано аналогічне відновлення соснових лісів, що спостерігається зараз, яке стало результатом урбанізації і припинення традиційного сільського господарства в середині минулого століття.
Автори дослідження відзначають, що повного відновлення господарської діяльності в Південній Європі не спостерігалося аж до 1600 року, і це говорить про більш серйозні наслідки епідемії, ніж вважалося раніше, хоча в деяких регіонах, щонайменше в Альпах і Центральній Франції, в 16 столітті людська активність все ж відновилася до колишнього рівня.