Згідно з новим дослідженням міжнародної групи вчених, вид вимерлих променеперих риб, відомих як шаблезубі лососі, даремно отримав своє прізвисько. Завдяки вивченню добре збережених екземплярів скам’янілостей палеонтологам вдалося правильно реконструювати череп риби і знайти на ньому скоріше шипи або бивні, ніж шаблеподібні ікла.
(А) – КТ-модель черепа Oncorhynchus rastrosus, зі стилізованим малюнком первісно запропонованого “шаблезубого” положення ізольованої передщелепної кістки; (C) – зображення черепа самця O. rastrosus з точною конфігурацією шипуватих зубів у поданні художника; (D) – зображення самки O. rastrosus з точною конфігурацією шипів-зубів у поданні художника / © K. M. Claeson et al., PLOS ONE (2024)
Уперше вид вимерлих лососевих Oncorhynchus rastrosus описали ще в 1970-х роках. Він мешкав на тихоокеанському узбережжі Північної Америки кілька мільйонів років тому, у міоценову і пліоценову епохи. За оцінками палеонтологів, довжина тіла цих риб могла сягати 2,7 метра, що робить їх найбільшими з усіх представників свого сімейства, які коли-небудь жили.
Спочатку дослідники, які вивчали знайдені викопні, думали, що величезні передні зуби O. rastrosus були спрямовані назад у пащу, як ікла. Це сталося багато в чому тому, що скам’янілості зубів знаходили окремо від іншої частини черепа, а також тому, що були відомі інші шаблезубі тварини і навіть риби (наприклад, шаблезубі анчоуси). Так у гігантського лосося і з’явилося прізвисько “шаблезубий лосось”.
Порівняльний розмір O. rastrosus (А), найбільшого з нині живих лососів (B) і рибалки (С) / © Ray Troll, CC-BY 4.0 (creativecommons.org/licenses/by/4.0/)
У новому дослідженні палеонтологи зі США та Канади вивчили цільні екземпляри скам’янілостей, знайдених 2014 року і переданих тоді до Музею природничої історії Університету Орегона. Провівши реконструкцію черепа риби методами комп’ютерної томографії, вчені встановили його дійсну будову і положення зубів. Про свою знахідку автори повідомили в статті, опублікованій у журналі PLOS One.
На отриманих реконструкціях чітко видно, що зуби в O. rastrosus виступають латерально (убік), як шипи або бивні, а не вентрально, як шаблеподібні ікла інших тварин. Дослідники вважають, що ці відростки, найімовірніше, були потрібні для боротьби – або проти родичів за їжу, або для захисту від хижаків, або як інструмент для викопування гнізд. Також можливо, що зуби використовувалися відразу для всіх цих цілей.
Вивчені екземпляри черепа O. rastrosus / © K. M. Claeson et al., PLOS ONE (2024)
Але ось для чого зуби-шипи точно не застосовували, так це для лову здобичі, оскільки вважається, що цей вид лососевих харчувався виключно планктоном. Та й той факт, що вони затуплені і спрямовані убік, не давав би змоги рибам ефективно нападати на потенційну жертву.
Примітно, що відростками володіли як самці, так і самки O. rastrosus – отже, внутрішньовидова конкуренція теж навряд чи була метою розвитку подібних структур. Хоча, як зазначили автори роботи, це має стати предметом подальших досліджень.