Геологи виявили, що підйом Анд на півдні Південної Америки в недавньому минулому міг бути викликаний формуванням гігантського резервуара магми під Аргентиною, Болівією та Чилі, який навіть зараз наповнюється свіжими запасами розплавлених порід з глибин надр Землі.
“Поки, звичайно, не зрозуміло, що саме викликає цей процес, однак ми вважаємо, що він навряд чи пов’язаний з народженням супервулкана. По суті, ми стежимо за процесами, які відбуваються при народженні континентів”, — заявив Джонатан Перкінс (Jonathan Perkins) з університету Каліфорнії в Санта-Крузі (США).
Перкінс і його колеги відкрили гігантський резервуар магми під територією сучасних Аргентини, Болівії і Чилі, вивчаючи плато Альтіплано в центральній частині Анд – одну з найбільш неспокійних областей вулканічної активності на Землі, де знаходяться десятки найпотужніших сплячих вулканів.
Це плато і вулкани, як сьогодні вважають геологи, сформувалися близько 10 мільйонів років тому, коли тектонічна плита Наска, що примикає до Південної Америки з боку Тихого океану, почала занурення під породи Південноамериканської континентальної плити. Це занурення призвело до підйому плато Альтіплано та формуванню відразу декількох супервулканів на ньому, сліди яких у вигляді покладів порід-ігнімбритів можна зустріти повсюдно в Центральних Андах.
Те, як виникло це плато, давно цікавить учених, так як існують натяки на те, що під ним може перебувати гігантське “озеро” з магми, заповнене приблизно 500 тисячами кубічних кілометрів розплавленої матерії. Деякі геологи навіть припускають, що цей резервуар існує і сьогодні, і що його заповнення призвело у минулому до підйому плато над рівнем моря і його зростання в поточну історичну епоху.
Намагаючись зрозуміти, чи це так, група Перкінса здійснила кілька експедицій в Анди, просвічуючи гори за допомогою сейсмографів і довгохвильових радарів. Акустичні хвилі і радіохвилі, як пояснюють геологи, особливим чином взаємодіють з розплавленими породами, що дозволяє обчислити обсяги і масу магми в резервуарах під вулканами і вогнищами сейсмічної активності.
Як показали спостереження дослідників, під Центральними Андами дійсно існує гігантський резервуар магми, народження якого, як виявилося, підвищило висоту цього ланцюжка гір приблизно на 20%, на 1-1,1 кілометра за останні 11 мільйонів років. Це сталося тому, що формування “океану” з розплавлених порід під майбутніми Андами, як пояснюють вчені, створило негативну гравітаційну аномалію і змусило породи земної кори “розбухнути”, піднятися вгору і стати менш щільними.
Подальше вивчення цього “басейну” показало, що початкові оцінки не були далекі від істини – обсяг даної магматичної камери складає близько 480 тисяч кубічних кілометрів. Вона, судячи з того, що деякі райони Анд досі піднімаються зі швидкістю приблизно в сантиметр кожен рік, продовжує заповнюватися магмою з рекордно високою швидкістю, близько 200 кубічних кілометрів кожен мільйон років.
Такі швидкості, як відзначають геологи, були характерні тільки для нових континентів в минулому, і перевершують ті темпи, з якими народжувалися всі відомі супервулкани минулого і сьогодення.
Як вважає Перкінс, цей процес навряд чи призведе до народження нового супервулкана на місці сучасних Аргентини, Болівії і Чилі, однак повністю виключати цього не можна, так як магма поступово зтоншує і робить більш слабкою кору, що її покриває. Одна подібна подія, як розповідають науковці, вже відбулося близько п’яти мільйонів років тому, коли прорив магми до поверхні призвів до серії потужних вивержень вулканів на плато Альтіплано.