Дольмен Менга, найбільшу мегалітичну споруду Європи, побудовану в IV тисячолітті до нашої ери на півдні Іспанії, звели завдяки розумінню складних наукових і інженерних принципів, що дозволило уникнути руйнування каменів під час транспортування та будівництва.
Дольмен Менга є поховальною спорудою з 32 величезних каменів, найбільший з яких важить 150 тонн. Його розміри вражають: 27,5 метра завдовжки, 6 метрів завширшки і 3,5 метра заввишки. Це значно перевищує масивність та складність інших мегалітів того періоду, таких як Стоунхендж, і потребувало особливих знань у галузі інженерії для транспортування та встановлення таких гігантських каменів.
Нове дослідження, опубліковане в журналі “Science Advances”, підтвердило, що для будівництва дольмена використовували відносно крихкий пісковик. Щоб уникнути руйнування, будівельники надавали кожному каменю спеціальної форми, яка забезпечувала ідеальне прилягання мегалітів один до одного. Вчені вказують, що це є свідченням наявності у давніх майстрів знань із геометрії та основ статичних розрахунків.
Один з наймасивніших каменів, що слугував дахом, був спеціально оброблений для рівномірного розподілу навантаження за принципом арки, що надавало конструкції додаткової стійкості. Це є першим відомим застосуванням арочного принципу в архітектурі неоліту. Також варто зазначити, що під час літнього сонцестояння дольмен Менга створює світлові візерунки, що може свідчити про розуміння стародавніми будівельниками астрономічних явищ.
Таким чином, дольмен Менга є унікальним свідченням високого рівня інженерних і наукових знань неолітичного суспільства Іберії, демонструючи поєднання архітектури, геології, астрономії та технічної інтуїції.