Нова робота показала, що в безльодові періоди пінгвіни витрачають менше енергії, отримуючи більше їжі. Ймовірно, саме це дозволяє їм швидше нарощувати свою чисельність.
Хоча зазвичай пінгвінів асоціюють з Антарктидою, насправді, більшість їх видів проживають між 45 і 60 градусами південної широти. Іншими словами, більшість з них живе в помірному кліматі, а галапагоський — зовсім в тропічному.
Лише чотири з 18 видів пінгвінів живуть в Антарктиді (і тільки два з цих чотирьох ніколи її не залишають). Ще 14 там не з’являються. Зате їх можна зустріти в місцях з холодною течією — від Галапагоських островів на екваторі до Бразилії і Перу в Південній Америці і Намібії в Африці.
Один з небагатьох дійсно антарктичних видів — пінгвін Аделі, весь життєвий цикл не покидає антарктичних областей. На відміну від інших «чисто антарктичних пінгвінів» (імператорських), вони гніздяться лише на суші, уникаючи льоду. При цьому вчені не раз помічали, що роки посиленого утворення льоду вони розмножуються гірше і загальна їх чисельність падає. Це суперечить популярним ідеям, згідно з якими тварини, адаптовані до Антарктиди, повинні процвітати в типових місцевих умовах.
Дослідники з Японії вирішили прояснити питання про причини проблем пінгвінів Аделі в суворі зими. Для цього вони відловили 175 особин цих тварин і оснастили їх GPS-пристроями стеження, а також акселерометрами й відеокамерами, закріпленими на спині.
Виявилося, пінгвіни в середньому рухаються у воді в чотири рази швидше, ніж на суші. У роки з малою кількістю льоду вони досягають моря набагато швидше, часто поруч зі своїм гніздом на скелястому березі. Якщо ж льоду багато, вони змушені довго йти до найближчого місця, де можуть стрибнути у воду.
В теплу пору року, коли льоду немає взагалі, періоди перебування птахів поза гніздами, на видобутку їжі, були на 21-40 відсотків коротше, ніж в холодні. При цьому дистанція, яку вони покривали під час виходів за прожитком, в теплу пору року була на 188-229 відсотків більше (варіації цих цифр пов’язані з різними місцями розташування гнізд в різні роки). Іншими словами, в безльодові сезони пінгвіни витрачали менше енергії, щоб отримати ту ж кількість їжі.
Другий момент, який допомагав їм у безльодовий час, — поліпшення кормової бази. Коли антарктичний шельф покритий льодом, до фотосинтезуючого фітопланктону доходить менше сонячного світла, через що його біомаса скорочується.
Крім того, під льодами не живе антарктичний криль виду E. Superba, який пінгвіни Аделі їдять влітку. На його місце приходить кріль виду E. Crystallorophias, але він в півтора раза менше (можливо, через проблеми з кормовою базою — фітопланктоном). Пінгвіни не харчуються самим фітопланктоном, зате активно поїдають кріль. Тобто взимку вони змушені годуватися більш дрібною здобиччю.
Автори роботи відзначають, що для пінгвінів в районі Антарктичного півострова, найтеплішій частині Антарктиди, ці закономірності, наскільки можна судити з іншими науковими публікаціями, не працюють. Щоб зрозуміти, чому так, вони пропонують провести додаткові дослідження.
Питання про вплив танення льодовиків на виживання пінгвінів вважається актуальним в останні десятки років через потепління в цьому районі. Досі багато авторів вважали, що скорочення площі льодів навколо Антарктиди може поставити антарктичні види цих тварин на межу вимирання. Тепер стає зрозумілим, що ситуація помітно складніша. Судячи з усього, в найближчі десятки років танення льодів біля Південного континенту призведе до зростання кількості пінгвінів Аделі.
Натхнення: naked-science.ru