У міських нетрях Глобального Півдня пластикові відходи стали джерелом енергії — небезпечним і токсичним, але життєво необхідним.
Стрімка урбанізація в країнах Африки, Азії та Латинської Америки призвела до зростання неформальних поселень. У таких районах брак енергії та ненадійна система управління відходами змушують мешканців спалювати пластикове сміття для приготування їжі та обігріву. «Це не вибір, а вимушений акт виживання», — підкреслюють дослідники. Незважаючи на поширеність, така практика залишається практично невидимою у сфері екологічної медицини.
З кожним роком виробництво пластику зростає, а міста переповнюються некерованими обсягами відходів. Викинуті пакети, упаковки та пляшки — легкодоступне паливо для мільйонів домогосподарств без доступу до безпечних джерел енергії. Внаслідок відкритого спалювання утворюються токсичні речовини: діоксини, фурани, чадний газ, тверді частинки, які вражають легені та забруднюють повітря. Найбільше страждають жінки та діти — вони проводять більше часу поблизу вогнищ.
Коріння проблеми — у бідності, нестачі інфраструктури та високій вартості екологічного палива. Домогосподарства обирають між виживанням і довгостроковим здоров’ям. Спалювання пластику стає економічно логічним, хоч і смертельно небезпечним. Це явище демонструє глибокий взаємозв’язок між соціальними нерівностями, екологічною кризою та енергетичною депривацією.
Екологічні наслідки виходять за межі міських районів: викиди парникових газів сприяють зміні клімату, а залишки горіння — мікропластики — забруднюють ґрунти та водойми. «Це не лише місцева криза здоров’я, а й планетарна загроза», — наголошують фахівці. Попри це, досліджень із цієї теми обмаль — більшість ґрунтується на поодиноких випадках.
Необхідні міждисциплінарні дослідження, які охоплюють урбаністику, медицину, екологію та соціальну політику. Інноваційні рішення мають поєднувати доступ до дешевої чистої енергії та ефективне управління відходами. Участь громад, які найбільше постраждали, є критично важливою. Лише спільно можна розробити моделі, адаптовані до місцевого контексту.
Потрібно враховувати, як гендер і вік впливають на ступінь впливу. Жінки й діти є вразливішими, тому просвітницькі кампанії та моніторинг здоров’я повинні мати цільовий характер. Інтеграція цих заходів у програми міського розвитку може зменшити перехресні вразливості. «Ми повинні розірвати коло пластикової бідності, перш ніж воно задушить цілі покоління», — кажуть автори.
На тлі наростання екологічних криз Глобального Півдня спалювання пластику — це тривожний сигнал про те, що екологічна справедливість і соціальна політика повинні йти пліч-о-пліч.