Астрофізики досліджували активне ядро галактики, оточене областю зореутворення, за допомогою космічного телескопа «Джеймс Вебб».
Європейське космічне агентство опублікувало новий знімок, отриманий космічним телескопом “Джеймс Вебб”. На ньому видно NGC 7469 — спіральна галактика з перемичкою розміром близько 90 тис.світлових років з яскравим активним ядром, розташована на відстані близько 220 млн світлових років від Землі.
Активне ядро галактики представляє на знімку надзвичайно яскраву центральну область. На неї накладається шестикутна зірка. На відміну від інших об’єктів – це не справжнє спостереження, а артефакт зображення, відомий як дифракційний сплеск, викликаний яскравим світлом від активного ядра.
Галактика NGC 7469 на знімку телескопа «Джеймс Вебб». Зображення: ESA / Webb, NASA & CSA, L. Armus, A. S. Evans
Активне ядро – це компактна область в центрі галактики, що оточує надмасивну чорну діру. Як правило, такі об’єкти мають набагато вищу світність принаймні в деякій частині електромагнітного спектра, яка не може бути сформована тільки зірками. Потужне випромінювання створюється світлом, випромінюваним пилом і газом, які поглинаються чорною дірою.
NGC 7469 відкриває унікальну можливість для вивчення фізики зореутворення навколо активних ядер, відзначають вчені. Центр цієї галактики оточений кільцем зореутворення, розташованим на відстані всього 1 500 світлових років від ядра. Телескоп “Джеймс Вебб” надзвичайно чутливий до випромінювання в інфрачервоному діапазоні, що дозволяє заглянути крізь щільне кільце пилу, що оточує ядро галактики і побачити внутрішні процеси.
Галактика NGC 7469 (у правому верхньому куті) на знімку телескопа «Хаббл». Зображення: NASA, ESA, the Hubble Heritage Team (STScI/AURA) – ESA / Hubble Collaboration and A. Evans (University of Virginia, Charlottesville/NRAO / Stony Brook University)
Дослідники відзначають, що за допомогою нових спостережень вдалося виявити молоді скупчення зірок, які ніколи раніше не спостерігалися, а також вогнища дуже теплого, турбулентного молекулярного газу і прямі докази руйнування дрібних пилинок в межах декількох сотень світлових років від ядра, що доводить, що АЯГ вплив на навколишнє міжзоряне середовище.
Астрофізики також виявили, що сильно іонізований розсіяний атомарний газ виходить з ядра зі швидкістю приблизно 6,4 млн км/год. Це тільки перші попередні результати, вчені продовжують аналізувати зібрані телескопом дані.