Вчені вважають, що дізналися щось важливе про льодовикові періоди. В умовах, коли вміст вуглекислого газу в атмосфері впаде до нового мінімуму і льодовики почнуть просуватися від полюсів в помірні широти, повинен включитися механізм, який зупинить цей процес, і Земля повністю не покриється льодом.
Є свідчення, що у віддаленому минулому наша планета вже переживала повне заледеніння, коли льодовики сягали екваторіальних широт. На них заснована гіпотеза «Землі-сніжинки», висловлена ще півстоліття тому. Передбачається, що остання така епоха наступала понад 700 млн років тому, ще до того, як океан і суходіл заселили складні біологічні організми. Тут дослідники підступаються до фундаментальних питань геофізики. Задовго до появи людини льодовикові періоди змінювалися епохами потепління. Льодовики насувалися і відступали, концентрація вуглекислого газу в атмосфері падала і підвищувалася. Що було причиною цих змін, багато в чому залишається загадкою.
Серед факторів, відповідальних за чергування холодних і теплих періодів в історії Землі, найчастіше називають астрономічні та геологічні. До астрономічних відносять прецесію і нутацію земної осі і коливання ексцентриситету орбіти Землі. Геологічні включають в себе вулканічну діяльність, утворення гір і переміщення материків. Останні дослідження дають підставу розглядати поряд з ними ще й біологічні фактори кліматичних змін.
Вчені з автономного університету Барселони в своїй статті в журналі Nature Geoscience повідомили про важливе відкриття. Вони виміряли вміст вуглекислого газу в крижаних кернів і визначили його нижчий рівень.
Дослідники виявили, що за останні 800 тис. років концентрація атмосферного CO2 більшу частину часу коливалася близько рівня 190 частин млн і практично не опускалася нижче. Цей несподіваний результат свідчить, що така дуже низька концентрація CO2 була досить стійкою. Більш того, відомо, що в далекому геологічному минулому вміст CO2 часто зростав, але немає жодних даних, що він коли-небудь опускався нижче зазначених.
Вчені обережно припускають, що в стримуванні різкого зниження температури на Землі могла зіграти роль біосфера. При дуже низьких рівнях CO2 фотосинтез у рослин і планктону був утруднений, сповільнюючи їх зростання. В результаті в ґрунті і океані кількість діоксиду вуглецю повинно було зменшуватися, а в атмосфері збільшуватися, посилюючи парниковий ефект. Якщо це вірно, то саме життя виступає в ролі регулятора, не дозволяючи планеті занадто сильно охолонути. Отриманий результат свідчить на користь гіпотези Геї, висунутої майже сорок років тому британцем Джеймсом Лавлоком. Вчений стверджував, що живі організми, діючи колективно, але не усвідомлено, забезпечують підтримання стабільних умов навколишнього середовища через різні механізми зворотних зв’язків.
Таким чином, у регулюванні клімату біологічний чинник виявляється важливіше геологічного. Відомо, що за сотні тисяч років вміст CO2 в атмосфері змінюється за періоди тривалістю всього кілька тисяч років. Тому при дуже низькому рівні CO2 повинен включатися якийсь інший механізм.
Тепер, коли кліматологи встановили існування нижньої межі рівня вуглекислого газу в атмосфері, катастрофічне заледеніння Землі представляється вже малоймовірним.