Відомо, що спосіб життя матері, особливо в період вагітності, безпосередньо впливає на здоров’я дітей. Батьківським впливом вчені займалися менше, але в останні роки обсяг накопичених даних виріс, і тепер біологи впевнені: спосіб життя, звички і психічний стан батька теж відбивається на дітях. Стаття опублікована в журналі American Journal of Stem Cells.
Залежність пояснюється епігенетикою – наукою, що вивчає зміни активності генів, при яких структура ДНК залишається колишньою. Статеві клітини обох батьків можуть містити нормальний геном, але нести епігенетичні зміни, які не завжди бувають корисні. Так, дитина може народитися з порушеннями фетального алкогольного спектру, навіть якщо мати ніколи не вживала алкоголь — «завдяки» батьківським нахилам.
Дивно, що деякі фактори залежать від умов життя чоловіка в той час, коли він навряд чи замислювався про батьківство — до статевого дозрівання, в дитинстві. До того ж епігенетичні фактори успадковуються протягом не одного, а декількох поколінь. І це не завжди погано: наприклад, якщо батько або дід недоїдав в дитинстві, у нащадків спостерігається менша схильність до захворювань серцево-судинної системи і діабету
Дослідники медичного центру Університету Джорджтауна, США, зосередилися на таких факторах, як вживання батьком дитини алкоголю, вплив навколишнього середовища і психологічний стан. Вибір розумний: при отриманні вражаючих результатів їх можна буде оприлюднити і впровадити в практику — так само як після відкриття шкоди нікотину і алкоголю на плід майбутнім матерям почали рекомендувати утриматися від цих звичок хоча б на період вагітності та грудного вигодовування.
Вдалося встановити, що вживання батьком алкоголю згубно позначається на когнітивній функції і несе загрозу розвитку деяких патологічних станів. З приводу впливу на моторну активність висновків поки немає: потомство мишей-алкоголіків менш рухливо, ніж нормальні мишенята, а з щурами результати прямо протилежні. Вчені вважають, що справа у видових відмінностях – але подібні досліди, зрозуміло, неможливо проводити з людьми, тому залишається чекати, коли з’явиться відповідна статистика.
До інших батьківських особливостей, які сильно впливають на потомство, відносяться:
• вік батька (чим старше, тим вище ризики розвитку у дітей шизофренії, проявів аутичного спектру і вроджених дефектів);
• ожиріння у батька (пов’язано зі збільшеним розміром жирових клітин дитини);
• психологічний стрес, перенесений батьком (вчені пов’язують його з поведінковими розладами у дітей).
Епігенетичні зміни реалізуються головним чином через три механізми: Метилювання ДНК, модифікацію білків клітинного ядра — гістонів і експресію мікроРНК. Модифікація гістонів відбувається на етапі формування сперматозоїда. Наступний механізм — експресія мікроРНК — працює сам по собі і в комплексі з двома попередніми, змінюючи механізми експресії генів.
Поки дослідники дуже обережно формулюють висновки: необхідно вивчити механізми перенесення епігенетичних змін більш детально і отримати більше статистичних результатів. Зрозуміло одне: коли людина заводить дітей, то вона передає їм не тільки свої гени, а й свої звички і свій досвід, пам’ять своїх клітин. Вибір, який ми робимо кожен день, і обставини, які впливають на нас, формують не тільки кожну окрему людину, але і кілька наступних поколінь — і для майбутніх батьків це працює так само, як і для матерів.