Раніше клінічні випробування показали, що його ефективність трохи вище, ніж у сучасного антидепресанту — але тепер з’ясувалося, що дія забороненої речовини ще й триває надзвичайно довго. По всій видимості, за це може відповідати якась перебудова нейронних зв’язків в мозку людини, яка приймала псилоцибін.
Псилоцибіном називають речовину, що виробляється багатьма видами грибів. У плані токсичності він менш небезпечний, ніж кофеїн, але більш небезпечний, ніж LSD, іншими словами, відносно безпечний (крім випадків вживання у величезних дозах). Безпосередньо загинути від отруєння ним складно, оскільки це вимагає поїдання більше 1,5 кілограм сушених грибів, в той час, як на практиці ймовірний початок блювоти відбудеться помітно раніше цього моменту.
До того ж він не може викликати стійку залежність, тому що при частих прийомах людина перестає бути досить чутливою до його дії. Незважаючи на це, псилоцибін заборонений. Все тому, що якщо у одних людей він викликає ейфорію, то у інших ефект швидше протилежний. Значні його дози можуть викликати у тривожних людей посилення їх тривожності, і спроби самоушкоджень, а також інші різновиди небезпечної поведінки.
Тим часом вчені і лікарі в останні роки задумалися над тим, що це з’єднання логічно використовувати в медичних цілях. Перші досліди в цьому напрямку показали, що хоча у третини учасників клінічних випробувань після прийому псилоцибіну виникає страх, його можна купірувати заспокійливими словами досить досвідченого медичного персоналу.
Водночас за своїм впливом на організм він схожий на диметилтриптамін — з’єднання, віддалено схоже на серотонін, і виробляється в організмі людини в помірних кількостях. На відміну від серотоніну, навіть помірні дози диметилтриптаміну можуть викликати галюцинації та інші психоделічні ефекти. Але при цьому він здатний надавати помітний антидепресантний ефект.
Подібним чином і псилоцибін в клінічних випробуваннях 2020 року показав ефективність трохи вище, ніж сучасний антидепресант есциталопрам (регулює процеси мозку, пов’язані з серотоніном). Більшість людей з великим депресивним розладом, які отримали псилоцибін перестали його відчувати. Частина з тих, хто все ж не вилікувався, повідомили про пом’якшення інтенсивності депресії.
Тепер дослідники з США опублікували в Journal of Psychopharmacology результати тривалого річного дослідження, в якому вони простежили, якою залишається ситуація після припинення прийому псилоцибіну. Всього в роботі відстежувався стан 27 пацієнтів у віці від 21 до 75 років (невелика вибірка типова для робіт з психічних розладів). До початку клінічних випробувань у них був депресивний розлад від помірної до значної сили (без легких форм).
В ході вихідної терапії кожен пацієнт отримав всього по дві дози псилоцибіну. Для 24 пацієнтів вдалося відстежити, що було з ними протягом року після їх другої і останньої дози. Виявилося, що у 58% з них депресії не було і через рік. Ще у 17% симптоми її пом’якшилися, і лише 25% не показали позитивної динаміки. Що важливо, ці цифри залишилися на тому ж рівні, що були відразу після другої дози псилоцибіну. Виходить, що його антидепресантний ефект виключно стійкий.
Варто врахувати, що курси сучасних антидепресантів надзвичайно рідко бувають короткими і не зводяться до двох прийомів. Той же есциталопрам приймають місяцями – та й для інших антидепресантів картина часто подібна. На цьому тлі стійке лікування від депресії після всього двох прийомів — вельми вражаючий результат.
Механізм такої стійкості на сьогодні не цілком зрозумілий. З дослідів на тваринах відомо, що у тих навіть після однієї дози псилоцибіну можуть утворюватися нові нейронні зв’язки. Однак на живих людях подібні експерименти (що вимагають розтинів) заборонені, тому як в цьому сенсі йде справа у Homo sapiens, поки невідомо.