Всесвітньо відомий лікар-реаніматолог поділився своїми знаннями та висновками про те, що значить померти, і наскільки це “заспокійливий” і “приємний” процес.
Доктор Сем Парніа, голова інтенсивної терапії і реанімації в Школі медицини NYU Langone (Нью-Йорк, США) сказав, що, з точки зору науки, смерть – це процес, кінцевим результатом якого є кисневе голодування мозку і, як наслідок, переривання нейронних сигналів, що приводить пацієнтів у стан відмови від зовнішнього світу. І, незважаючи на те, що багато з тих, хто пережив подібний стан, розповідають про зустрічі з покійними рідними, про біле світло, що дарує заспокоєння, про бачення раю і пекла, вчений не вважає все це доказом існування загробного життя, а лише ілюзіями, що генеруються вмираючим мозком.
Однак славетний лікар, автор кількох досліджень і книг, присвячених питанню навколосмертного переживання, звертає увагу на існування психічного процесу, який змушує “відроджених” бажати смерті. “Коли ми вмираємо, для більшості людей цей досвід не є неприємним, – говорить учений. – Для тих з нас, хто помирає природним чином, навіть для тих, хто зазнає жахливу біль, процес смерті виявляється дуже комфортним, блаженним і мирним”.
- У США рекордно скоротилася частка білого населення: що чекає країну і світ в майбутньому
- Після ядерної війни людство чекає голод протягом 15 років
“Люди описують яскраве, тепле, гостинне світіння, що тягне до себе, – продовжує експерт. – Вони описують зустрічі з померлими родичами, немов ті прийшли їх привітати. Вони часто розповідають, що не хотіли повертатися (до життя), там було так затишно і було схоже на магніт, який притягував їх, позбавляючи бажання повертатися”.
“Багато людей розповідають про відчуття виходу із власного тіла та про те, що спостерігали за лікарями і медсестрами, які працюють над ними. Вони могли чути речі і запам’ятовувати всі розмови навколо себе. Деякі пацієнти стверджують, що в момент смерті бачили все своє життя перед очима”.
Тим не менш, доктор Парнія наполягає на тому, що всьому цьому є наукове пояснення. На його думку, все це не є доказом існування загробного життя, а лише представляє собою спосіб мозку “врятуватися” шляхом сканування самого себе. Дослідник стверджує, що завдяки сучасним технологіям і науки смерть не обмежується лише філософією та релігією і цей процес цілком доступний для вивчення.