Люди, які ризикнуть поглянути на Сонце без спеціального захисту, швидше за все побачать просто одноколірну світлову пляму. Але насправді це всього лише оптичний обман, і поверхня зірки зазвичай поцяткована темними плямами, породженими магнітною активністю. Але фахівцям НАСА вдалося за останні два тижні вдалося зафіксувати на подив «чисте» Сонце.
Лінії магнітного поля Сонця виходять з плазмового тіла зірки у вигляді пучків через отвори, які називають порами. Коли пори проходять дуже близько один до одного, вони стискають плазму на ділянці між ними і формують плями, більш холодні щодо загальної температури поверхні зірки — 3500oC проти звичайних 5500oC. Інтенсивні спалахи випромінювання, що називаються сонячними спалахами, вириваються з цих утворень і поширюються по системі, іноді завдаючи серйозної шкоди земній електроніці, як орбітальній, так і планетарній.
Починаючи з 1948 року проводиться щоденне відстеження сонячних плям, і всі ці дані говорять про те, що частота їх виникнення зростає і зменшується періодично, в 11-річному циклі. Інші види сонячної активності також можуть впливати на Землю, але сонячні плями справно служать в якості індексу для оцінки інтенсивності космічної погоди.
Фотографія (вгорі) була зроблена в Solar Dynamics Observatory (SDO), і на ній чітко видно, що зараз Сонце незвичайно гладке і чисте. Згідно НАСА SDO фіксувала подібну текстуру зірки протягом 15 днів, починаючи з 7 березня, що є найдовшим періодом «бездоганної чистоти» з 2010 року. На зображенні зліва для порівняння показана активність сонячних плям від останнього «сонячного максимуму», тобто крайнього періоду на одному кінці сонячного циклу. Пікова активність останнього циклу як раз спостерігалася навесні 2014 року. Мінімуму Сонце поки не досягла, але на підставі 11-річного графіка можна передбачити, що це відбудеться приблизно в 2019 або 2020 році. Вчені НАСА говорять про те, що останні два тижні демонструють нормалізацію активності Сонця, як вони й очікували.
Нормальна сонячна активність — це дуже добре. Варто згадати історію: на період з 1645 по 1715 роки, коли активність зірки мінімізувалася, припав «малий льодовиковий період», характерний глобальним похолоданням. Так що полярний вихор, який викликав у США і Європі сильні холоди — це далеко не найстрашніша перспектива.