Нещодавнє дослідження, представлене на Міжнародній конференції з інсульту 2024 Американської асоціації боротьби з інсультом, виявило значний довгостроковий ризик розвитку деменції після інсульту. Результати вказують на те, що ризик розвитку деменції є найвищим у перший рік після інсульту і залишається підвищеним протягом 20 років.
У дослідженні під керівництвом Раеда Джунді (Raed Joundi) з Університету Макмастера та Науково-дослідного інституту здоров’я населення були використані дані Інституту клінічних оціночних наук при Університеті Торонто. Ця база даних включає понад 15 мільйонів осіб в Онтаріо, Канада.
Дослідники проаналізували дані 180 940 осіб, які нещодавно перенесли інсульт – ішемічний (спричинений тромбом) або внутрішньомозковий крововилив (крововилив у мозок). Ці люди, які пережили інсульт, порівнювалися з двома контрольними групами: загальною популяцією та особами, які пережили серцевий напад замість інсульту.
Основні висновки дослідження включають
- Ризик розвитку деменції майже потроївся протягом першого року після інсульту, потім знизився до 1,5-кратного збільшення на п’ятирічній позначці, залишаючись вищим за норму навіть через 20 років.
- Близько 19% людей, які пережили інсульт, були діагностовані з деменцією протягом середнього періоду спостереження 5,5 років.
- Ризик розвитку деменції у людей, які пережили інсульт, на 80% вищий, ніж у загальній популяції, і майже на стільки ж вищий у порівнянні з тими, хто переніс інфаркт міокарда.
- Для осіб, які пережили внутрішньомозковий крововилив, ризик розвитку деменції був приблизно на 150% вищим, ніж у загальній популяції.
Джунді підкреслив, що інсульт може пошкодити мозок, в тому числі ділянки, що мають вирішальне значення для когнітивних функцій, що призводить до прогресуючого зниження когнітивних функцій або збільшує ризик повторних інсультів і подальшої деменції.
Дослідження підкреслює важливість спостереження за людьми, які пережили інсульт, на предмет зниження когнітивних функцій, надання відповідного лікування для усунення судинних факторів ризику та заохочення до зміни способу життя для зниження ризику розвитку деменції. Однак дослідження також визнає необхідність подальших досліджень, щоб зрозуміти, чому в одних людей, які пережили інсульт, розвивається деменція, а в інших – ні.
Важливо зазначити, що результати дослідження ґрунтуються на адміністративних даних, лікарняних записах та аптечних даних, без прямих когнітивних оцінок або нейровізуалізації людей, які пережили інсульт. Незважаючи на це обмеження, визначення деменції, використане в дослідженні, було перевірено на точність за даними медичної документації.
Матеріали новинного характеру не можна прирівнювати до призначення лікаря. Перед прийняттям рішення порадьтеся з фахівцем.