Вчені США та Канади дійшли висновку, що масштабні періодичні зміни клімату в північній півкулі Землі, відомі як північноатлантична осциляція, не залежать від сонячної активності, як вважалося раніше. Про це повідомляється в прес-релізі на Phys.org.
Північноатлантичною осциляцією (NAO) називають періодичні зміни клімату на півночі Атлантичного океану, між Ісландською депресією і Азорським антициклоном. Вона характеризується коливанням тиску у поверхні моря, впливає на силу вітрів і пов’язана з формуванням ураганів, інтенсивністю і кількістю опадів. Осциляція також впливає на суворість зим в Європі. Вважалося, що ці кліматичні зміни, у свою чергу, залежать від циклу Швабе — 11-річного циклу сонячної активності. Деякі вчені, ґрунтуючись на цьому, намагалися спрогнозувати погодні умови взимку на багато років вперед.
У новій роботі кліматологи показали, що між NAO і циклом Швабе немає прямого зв’язку. Дослідники продемонстрували, що до середини 1960-х років вплив Сонця на осциляцію ніяк не простежується, хоча є слабка кореляція після цієї тимчасової точки. Останнє пояснюється випадковим збігом із-за внутрішньої мінливості кліматичної системи та не може використовуватися для прогнозування погодних умов у майбутньому. Таким чином, причина NAO криється в самій атмосфері Землі, а не в космічних явищах, стверджують вчені.