Дослідники Йоссі Йовель і Одед Рехаві зі школи зоології, Тель-Авівського університету вивчили, що потрібно ШІ, щоб зрозуміти спілкування тварин і налагодити комунікативний канал між ними і людиною. В есе “ШІ і проблема лікаря Дуліттла”, опублікованому в серйозному науковому журналі Current Biology, вчені досліджують нюанси інтелекту тварин, їх комунікацію і потенціал ШІ.
У популярній серії дитячих книг Х’ю Лофтінга про лікаря Дуліттла, лікаря вчить мову птахів папуга на прізвисько Полінезій: він говорить і на пташиною, і людською мовою. У дослідженні роль Полінезія і повинен зіграти ШІ.
Люди десятиліттями записували і імітували мову тварин, і без допомоги ШІ давно навчилися викликати потрібну реакцію тварин. Наприклад, роботизована жаба, схожа на самку, залучала справжніх жаб-самців для спроб спарювання, а робот-риба взаємодіяла з живими рибами, впливаючи на їх рух у косяку. Роботизована бджола змогла направити справжніх бджіл у певне місце за допомогою мови танцю.
Ці приклади демонструють здатність штучних стимулів викликати реакції і навіть передавати інформацію тваринам у ситуаціях з певним контекстом. Хоча ШІ може генерувати звуки спілкування, що нагадують звуки тварин, важче визначити, чи відповідають вони будь-якому реальному контексту.
- Продемонстровано зв’язок між льодовиками Арктики і Антарктики
- Найближчий «родич» популярного тиранозавра міг бути ще більшим (фото)
- Нові дані в підтримку існування Планети X
ШІ може генерувати пісню певного птаха після навчання на записах, але для того, щоб визначити, чи співає птах, щоб завоювати територію, чи залучити партнера, чи передати щось зовсім інше, потрібна додаткова інформація.
Вчені відзначають, що те ж саме буде справедливо і для неголосового спілкування, наприклад, в тих випадках, коли комахи спілкуються за допомогою хімічних сигналів. Визначити, чи є хімічна речовина сигналом до спаровування або попередженням про небезпеку, а не випадковим набором молекул, без спостереження за поведінкою комах може виявитися важким завданням.
Сьогодні ШІ вимагає участі людини, щоб розпочати роботу над спілкуванням тварин, наприклад, польовими записами пташиного співу. Людські упередження і помилки в розумінні контексту сильно впливають на інтерпретацію цих сигналів, але без них ШІ не може встановити відповідні зв’язки пісень і з контекстом, і з піснями інших птахів. Це важка проблема.
В принципі, зрозуміло як її вирішувати: потрібні мультимодальні нейромережі, які здатні обробляти не тільки звук, але і картинку, і запаховий канал, але поки це тільки майбутнє.
Але є потенційні переваги від вміння спілкуватися з тваринами. Ефективне спілкування з медоносними бджолами та іншими запилювачами може принести користь сільському господарству. Розрізнення настрою і вдачі сільськогосподарських тварин може допомогти в догляді за ними. Розуміння розмов у захищеному лісі може попередити природоохоронців про невидиму загрозу. Лабораторні експерименти могли б значно покращитися, якби миші могли поділитися своєю точкою зору.