Помічена вченими самка шкірястої черепахи на ім’я Уке Сасаколо поставила рекорд за глибиною занурення для представників свого виду. Відклавши яйця на узбережжі Соломонових островів, рептилія вирушила в бік Нової Зеландії та під час подорожі чотири рази занурилася нижче за позначку в 1200 метрів, причому в одному випадку на 1344 метри нижче рівня моря. Як повідомляється у блозі природоохоронної організації The Nature Conservancy, попередній рекорд для шкірястих черепах становив 1280 метрів.
Деякі морські тварини в пошуках здобичі регулярно занурюються на великі глибини. Наприклад, південні морські слони (Mirounga leonina) здатні сягнути позначки у 2388 метрів нижче поверхні моря. А зубаті кити дзьоборили (Ziphius cavirostris) опускаються на недосяжну для інших ссавців глибину до 2992 метрів.
Шкірясті черепахи (Dermochelys coriacea), найбільші з сучасних черепах, також належать до числа нирців-екстремалів. Ночами вони полюють на свою улюблену здобич – медуз – біля поверхні моря. Однак з настанням дня ці безхребетні повертаються в морські глибини, і черепахи слідують за ними, часом занурюючись більш ніж на кілометр. В одному випадку шкіряста черепаха досягла рекордної глибини в 1280 метрів. Фахівці зафіксували цю подію на південний захід від атлантичного архіпелагу Кабо-Верде у 2006 році.
Майже 20 років по тому рекорд виявився побитий, стверджують герпетолог Піт Волді (Pete Waldie) і його колеги з некомерційної організації The Nature Conservancy. Ось уже кілька років вони займаються вивченням і охороною західно-тихоокеанської популяції шкірястих черепах, чисельність якої досягла критично низького рівня в приблизно 1400 дорослих особин. Основні роботи ведуться в провінції Ісабель на Соломонових островах, куди самки черепах припливають з листопада по січень, щоб відкласти яйця в пісок на морському березі (невелика частина самок гніздиться в середині року). У співпраці з місцевими жителями дослідники захищають черепашачі кладки від браконьєрів і хижаків і постачають рептиліям, які повертаються в море, передавачі для відстеження міграції.
З 2022 року Волді та його колеги оснастили пристроями для відстеження 17 самок шкірястих черепах. Одну з них, Уке Сасаколо (Uke Sasakolo), – її назвали на честь пляжу Сасаколо, де вона відклала яйця, – помітили в грудні 2023 року. Після цього вона, подібно до більшості родичів, вирушила на південний схід для годування у водах навколо Нової Зеландії. Під час подорожі Уке Сасаколо чотири рази занурювалася на глибину понад 1200 метрів. Зокрема, 25 березня вона пірнула на 1344 метри нижче рівня моря (з огляду на похибку датчика – на позначку від 1329,5 до 1358,5 метра), що стало новим рекордом для шкірястих черепах.
За словами дослідників, шкірясті черепахи чудово пристосовані до настільки вражаючих занурень. Ці рептилії можуть затримувати дихання на 90 хвилин, а їхні гнучкі панцири стискаються і розширюються при зміні тиску, що забезпечує захист під час занурень і підйому на поверхню. При цьому під час полювання на глибині шкірясті черепахи опиняються в дуже холодній воді, проте навіть тут вони можуть зберігати активність завдяки здатності підтримувати вищу порівняно з навколишнім середовищем температуру тіла.
Слід зазначити, що Уке Сасаколо – не єдина шкіряста черепаха з Соломонових островів, чия міграція привернула особливу увагу вчених. Наприклад, самка на ім’я Тітонька Джун (Aunty June), яку позначили в червні 2022 року, після відкладання яєць не попливла в бік Нової Зеландії, як її родичі, а вирушила на північний схід. Вона практично безперервно рухалася в цьому напрямку протягом шести місяців (з єдиною зупинкою на кілька тижнів у районі Гавайського архіпелагу) і на початку лютого 2023 року досягла узбережжя півострова Нижня Каліфорнія. Судячи з даних передавача, вона подолала шлях у приблизно 10000 кілометрів.