Кілька років тому ми відповідали на запитання: якщо Всесвіт розширюється, то куди? І тоді ж з’ясували, що Всесвіт в нашому розумінні насправді не розширюється в чомусь або в щось. Якщо ви будете рухатися в одному напрямку досить довго, ви просто повернетеся, звідки почали. Оскільки Всесвіт розширюється, ця подорож буде довгою, але все одно не нескінченною.
Але тепер ми готові поставити зірочку у цієї відповіді та уточнити: якщо ми не живемо у множинному всесвіті.
Однією з найбільш цікавих ідей у нашому світі є те, що наш космос може бути по суті одним Всесвітом в обширному мультивсесвіті. Кожен всесвіт — як мильна бульбашка, укладений в космічній порожнечі множинного всесвіту, що розширюється від свого Великого Вибуху.
І в кожному з цих всесвітів закони фізики будуть абсолютно різними. У Всесвіті є купа фізичних постійних, такі як сили тяжіння або міцності зв’язку атомів. У випадку з кожною константою закони фізики склалися випадково, ніби кинуті кістки, і лягли в основу нашого Всесвіту — місця, яке майже, але не зовсім вороже до життя.
Отже, уявіть, що всі ці різні бульбашкові всесвіти виникають у величезній космічній піні множинного всесвіту і закони фізики розрізняються. Можливо, в іншому всесвіті сила тяжіння відштовхує або водяться єдинороги.
У переважній більшості цих всесвітів не може сформуватися ніякого життя, але киньте кістки нескінченну кількість разів — і ви в кінцевому підсумку отримаєте придатні для життя умови.
Будь-яка форма життя, яка здатна сприймати Всесвіт, повинна була перетворитися у всесвіт, здатний жити. Звучить дивно, так, але це дійсно наукова точка зору. Якщо ці бульбашкові всесвіти підходять досить близько, можливо, вони якось будуть тертися один об одний, і стане можливим їх виявлення з іншого всесвіту.
Іншими словами, ми могли б поглянути у космос, побачити космічний синець і зрозуміти, що це наш всесвіт стикається з іншим.
Добре. А що астрономи, як дивилися вони в космос у пошуках ознаки того, що наш Всесвіт взаємодіє з іншими всесвітами? Насправді дивилися і знайшли щось справді дивне.
Вивчаючи випромінювання космічного мікрохвильового фону, післясвічення Великого Вибуху, астрономи виявили температурні флуктуації. Ці різні температури, або анізотропія, відповідають регіонам з різною щільністю матерії в ранньому Всесвіті і розтягнулися на величезні масштаби по мірі розширення.
У той час як більшість цих різниць температур пояснюється сучасними космологічними теоріями Всесвіту, є один регіон, який цим теоріям не відповідає. Він настільки дивний, що вчені назвали його «віссю зла».
Втім, є маса можливих пояснень щодо того, чому ця вісь зла можлива. І кожна з них цілком розумна. Крім однієї.
Особливо цікава ідея полягає в тому, що ми бачимо область, в якій наш Всесвіт врізається в інший всесвіт, взаємно порушуючи закони фізики.
Якщо справа йде саме так, і астрономи стали свідками взаємодії всесвітів, що це означає для бідних інопланетян, яким загрожує пара всесвітів? Ми не знаємо, але уявіть собі, що могло б статися, якби закони фізики двох різних всесвітів схрестилися. Що спільного може бути у сімки і у зеленого? У двадцяти шести і сну єдинорога? Навряд чи результат сподобається цивілізації окремого всесвіту.
Натхнення: nlo-mir.ru