Протягом багатьох століть Полярна зірка, яка розташована прямо над Північним полюсом Землі і тому показує напрям на північ, служила орієнтиром для мореплавців і мандрівників. Це найближча з відомих цефеїд – особливий тип пульсуючої змінної зірки. Крім того, у Полярної зірки є більш тьмяна сестра, відома як Polaris B. Разом вони утворюють подвійну зоряну систему.
Однак у вчених є деякі проблеми з визначенням маси та відстані до цих зірок. Один з методів для обчислення основних параметрів зірки є метод зоряної еволюції. Він полягає в тому, що на підставі яскравості, кольору і частоти пульсації зірки можна з’ясувати її розміри, а також на якому етапі еволюції вона знаходиться. Використовуючи отримані дані, астрономи можуть також обчислити і відстань до зірки. Це досить просте рішення з математичної точки зору.
Особливо точно ця модель працює для цефеїд, оскільки їх частота пульсації безпосередньо пов’язана з їх світимістю або яскравістю. Це дозволяє з досить високою точністю обчислити відстань до цього типу зірок. Причому точність вимірювання настільки висока, що астрономи стали використовувати їх як своєрідні маркери для обчислення відстаней до галактик, в яких вони знаходяться.
Але існують також і інші методи для обчислення основних параметрів зірки, зокрема Полярної зірки. І ось тут виникає проблема. Річ у тім, що отримані дані не узгоджуються з методом зоряної еволюції.\
- Чорна діра вивергає потоки речовини з надсвітловою швидкістю
- Деймос і Фобос, які руйнуються, можуть впасти на Землю
- На Марсі знайшли вхід в підземний бункер
Як ми вже сказали вище, Полярна зірка є частиною подвійної зоряної системи і у вчених накопичилося достатньо даних за останні роки, щоб розрахувати орбіту зоряного супутника Polaris B. Використовуючи ці дані і закон всесвітнього тяжіння Ньютона, ви можете розрахувати масу обох тіл.
Існує ще один метод для вимірювання маси та відстань до Полярної зірки – метод паралакса. Використовуючи космічний телескоп Хаббла і метод паралакса, астрономи отримали досить точні значення маси та відстані до зірки. Виявилося, що маса полярної зірки приблизно в 3,45 рази більше маси Сонця.
Це значення виявилося на порядок менше, ніж використовуючи метод зоряної еволюції. Згідно з цим методом маса Полярної Зірки приблизно в 7 разів більше маси Сонця. Розрахунки віку зірок також показали, що Polaris B старше своєї сестри, що досить незвично, адже, як правило, зірки в бінарних системах мають приблизно однаковий вік.
Згідно з однією з теорій, яка пояснює таку різницю в двох вимірюваннях, полягає в тому, що один з методів дає просто невірний результат. Насправді Полярна Зірка – досить важкий об’єкт для вивчення, адже вона знаходиться чітко над Полярним Колом, де не можуть спостерігати найбільші обсерваторії на Землі. Крім того, Полярна Зірка – це досить яскравий об’єкт, занадто яскравий для високочутливих телескопів, які розраховані для вивчення далеких і тьмяних об’єктів.
Однак у вчених є більш екзотична теорія. Згідно з нею Полярна Зірка колись давно утворилася в результаті злиття двох інших зірок. Такі події астрономи вже спостерігали. Ось чому метод зоряної еволюції не здатний точно розрахувати основні параметри зірки, вона просто не вписується в рамки моделі.
Звичайно, це малоймовірно, але вчені його не виключають.
Натхнення: v-kosmose.com