Вчені вперше виміряли протяжність берегової лінії всіх озер і виміряли об’єм води в них, якої виявилося достатньо для того, щоб покрити всю сушу майже півтораметровим шаром рідини.
“Люди часто кажуть, що ми знаємо більше речей про поверхні Марса чи Місяця, ніж про властивості дна морів і океанів. Озера, звичайно, досліджувалися довше і краще, ніж безмежний світовий океан, однак ми настільки ж погано розуміємо, що діється в їх водах і на їх дні, як і у випадку з океанами”, — розповідає Бернард Ленер (Bernhard Lehner) з університету Макгілла в Монреалі (Канада).
На землі існують мільйони озер, чий приблизний обсяг, площа, периметр та інші властивості досить добре відомі науковцям. Тим не менш, велика частина таких оцінок базується на вимірах властивостей найбільших і найвідоміших водойм, а майже всі невеликі озера залишаються майже невивченими.
Ленер і його колеги вирішили заповнити цю прогалину в наукових знаннях, використовуючи супутникові карти і дані дистанційного зондування Землі, отримані за останні роки. Завдяки їм команді Ленера вдалося вирахувати точний обсяг і всі інші характеристики майже 1,4 мільйони озер на Землі, площа яких становила як мінімум 10 гектар.
Карта розподілу озер по Землі
Вони, як показали ці розрахунки, містять у собі близько 180 тисяч кубічних кілометрів води, чого вистачило б, щоб покрити всі континенти шаром води товщиною до 1,3 метра, а також заповнити відразу вісім Байкалів або ж 72 мільярди олімпійських басейнів. Їх берегова лінія простягнулася на 7 мільйонів кілометрів, що в п’ять разів більше діаметра Сонця і приблизно дорівнює його обхвату в районі екватора.
Велика частина об’єму води озер – близько 85% припадає на десятку найбільших озер світу, решта 15% розкидані по іншим 1,4 мільйона озер. Всупереч усталеним стереотипам, головною “країною озер” Землі є не Фінляндія, а Канада, на чиїй території розташована майже 900 тисяч дрібних і великих озер.
Подібна першість Канади пояснюється тим, що вся її територія була вкрита льодовиками всього 15-20 тисяч років тому, відступ яких “вирив” улоговини для майже мільйона дрібних і великих водойм, таких як Великі озера Північної Америки, що містять в собі п’яту частину всіх запасів прісної води на Землі.
Незважаючи на величезний обсяг всіх цих озер, вода в них фактично безперервно оновлюється – кожна молекула проводить всередині них в середньому близько п’яти років, після чого вона залишає озеро разом з водами річок або в ході інших процесів, пов’язаних із кругообігом води на Землі. Подальше вивчення всіх дрібних і великих озер, як сподіваються канадські вчені, допоможе нам зрозуміти, як глобальне потепління вплине на їх долю в найближче століття.