Проблема океанічного сміття почала серйозно обговорюватися лише близько 10 років тому. Першим у 1997 році було виявлено скупчення, яке дрейфує в північній частині Тихого океану. І тільки в 2004 році британський морський еколог Річард Томпсон (Richard Thompson) прийшов до висновку, що більша частина океанічного сміття – це пластик.
Під дією сонця, вітру і води значна його частина перетворюється в крупинки розміром з рисове зерно і дрібніше. Визначення впливу пластику на океан як на найбільшу і найменш вивчену екосистему на даний момент є однією з першочергових задач морської екології.
В рамках дослідження масштабів проблеми команда дослідників під керівництвом Андреса Козара Кабаньяса (Andres Cozar Caba?as) склала карту розподілу пластикового сміття у Світовому океані. У 2010 році морські екологи взяли участь у дев’ятимісячній навколосвітній експедиції, присвяченій вивченню впливу глобального потепління на океани в цілому і зокрема на біорізноманіття глибоководних екосистем.
Читайте також: Сміття океану зникає невідомо куди — відео
Первісним завданням для команди Кабаньяса було вивчення фауни в поверхневих шарах. Але, коли в пробах води стали виявлятися крихітні частинки пластику, групу дослідників переорієнтували на оцінку рівня забруднення океану.
Згодом дані, зібрані в ході експедиції, були доповнені результатами інших досліджень, проведених в полярних регіонах, південної частини Тихого океану, а також у північній Атлантиці. В результаті екологи виявили десятки тисяч тонн пластикового сміття, яке сконцентроване у всіх п’яти субтропічних круговоротах. Причому океанічні течії виступають в ролі конвеєрних стрічок, що доставляють в ці зони мільйони одиниць пластику.
Цікаво, що детальний розрахунок теоретичного масштабу забруднення показав, що сміття має бути набагато більше. Виходить, що величезна кількість фрагментів пластику розміром від декількох мікрон до декількох міліметрів числяться зниклими без вісті в поверхневих шарах океану.
Очевидно, що вони повільно занурюються на дно і на цьому початковому етапі вивчення проблеми вкрай важко дати оцінку впливу такого роду забруднення на різні океанічні екосистеми. Вчені схильні вважати, що це почне відбуватися набагато раніше, ніж фахівці, так і всі ми про це дізнаємося.
Тепер перед дослідниками стоїть безліч питань. Де саме осідає втрачений пластик? Яка його кількість? І як він туди потрапляє?
Доктор Кабаньяс, вважає, що одна з відповідей криється в тому, що дрібні мезопелагічні риби поїдають частинки пластику, приймаючи їх за їжу. Протягом навколосвітньої експедиції неїстівні фрагменти часто зустрічалися в їх шлунках. Ці риби живуть у середніх шарах на глибинах від 180 до 1000 метрів і, по суті, про них мало що відомо, крім того, що вони в океані живуть в достатку. Вдень вони ховаються від хижаків у глибинах, а вночі піднімаються до поверхні за їжею.
Читайте також: Платформи Cleanup очистять світовий океан від пластикового сміття
Як приклад дослідники наводять анчоуси, що світяться. Ці рибки населяють центральні кругообіги океану і є проміжною ланкою харчового ланцюга між планктоном і морськими хребетними. Анчоуси – основне джерело їжі для промислових риб, таких як тунець і риба-меч, і будь-який пластик з їх шлунків виявляється згодом всередині хижака.
Нова інформація про проникнення пластику в океанічні екосистеми з’являється постійно, і дослідники всього світу докладають масу зусиль, щоб вивчити проблему і, можливо, запобігти чергову екологічну катастрофу. Тому, кидаючи чергову пластикову пляшку не тільки з вікна океанічного лайнера, але і просто повз урни, кожній людині варто задуматися про те, що рано чи пізно він, швидше за все, з’їсть цю пляшку за обідом.
Перші у своєму роді карти забруднення пластиковим сміттям Світового океану, а також припущення щодо осідання його дрібних частинок описані дослідниками в статті, опублікованій в журналі PNAS.