У своїй практиці ми щоденно стикаємося з випадками порушення постави та сколіозу у дітей, так і у дорослих пацієнтів. Причому ступінь вираженості, прояви та причини таких порушень можуть сильно розрізнятися, а тактика лікування в кожному випадку повинна бути індивідуальна.
У нормі постава людини має центруватися так, щоб зберігався баланс рівноваги між передньою і задньою лівою і правою сторонами тіла, і чим стійкіше цей баланс, тим більш функціональний організм і пристосований до різного роду навантажень.
Для цього наше тіло має практично симетричну будову і певні пристосування, як, наприклад, фізіологічні (присутні в нормі) вигини хребта вперед (грудний, крижовий кіфози) і назад (шийний і поперековий лордоз) для кращої амортизації вертикального навантаження.
Причини виникнення порушень постави
Порушення в будові або зміні положення анатомічних структур тіла призводять до виникнення механічного дисбалансу, який проявляється зміщенням центру ваги і, як наслідок, адаптаційного підстроювання структур тіла з формуванням паталогічного рухового стереотипу і розвитком неправильної постави.
І тут важливо розрізняти:
- функціональні порушення — оборотна зміна рухливості та положення структур тіла (блоки, торсії, компресії хребців, кісток, органів, судин, нервів).
- органічні порушення – коли структура має необоротно змінену будову або положення (патологічне зміна будови кісткової тканини при сколіозі 3-4 ступеня, неправильно зрощений перелом і ін).
На функціональні порушення можливо надати відповідний (наприклад, остеопатичний) вплив і практично повністю їх нівелювати, що не можна сказати про органічні, які практично незмінні (пряма спина при злагоджених фізіологічних вигинах хребта) або вимагають глобального втручання та повної зміни структури (наприклад, хірургічне лікування при сколіозах 3-4 ступеня).
Види порушень постави, які найбільш часто зустрічаються
Гіперкіфоз грудного відділу — збільшення фізіологічного (нормального) нахилу вперед грудних хребців, іноді з формуванням їх клиноподібної деформації. Візуально гіперкіфоз проявляється сутулістю і згорбленністю.
Згладженість або зсув фізіологічних вигинів хребта, в результаті чого страждають амортизаційна та статична функції відділів або всього хребта. Зовні ці порушення проявляються прямою спиною або наявністю вигинів в тих областях хребта, де в нормі їх бути не повинно (нефізіологічні вигини) — кіфоз (прогин назад) шийного відділу або в області грудопоперекового переходу.
Сколіоз – відхилення лінії хребта в бік у фронтальній площині з утворенням дуги або S-подібної форми. Сколіоз може поєднуватися з усіма перерахованими вище порушеннями.
Вираженість порушень постави
Для того щоб визначити ефективність того або іншого методу лікування, в першу чергу необхідно виявити ступінь вираженості і оборотність процесу.
Так, для сколіозу виділяють чотири ступені:
- 1 ступінь: Кут дуги менше 10 градусів;
- 2 ступінь: Кут дуги 10-25 градусів;
- 3 ступінь: Кут дуги 26-50 градусів;
- 4 ступінь: Кут дуги більше 51 градуса.
При цьому сколіоз 1-2 ступеня найчастіше є компенсаторним, коли сколіотична дуга формується у відповідь на певні функціональні порушення положення, будови та іннервації анатомічних структур.
Сколіоз 3-4 ступеня має дуже виражені зовнішні прояви з органічної деформацією хребців і ребер. Причини виникнення таких ступенів не зовсім зрозумілі і їх прийнято асоціювати з травмою (у тому числі родовою) або генетичною схильністю.
Те ж саме можна сказати про гіперкіфоз грудного відділу (збільшення вигину грудного відділу хребта), який може мати різні ступені прояву, від незначних до формування горба, і бути функціональним (наслідком підстроювання) або органічним при наявності клиноподібної деформації хребців.
Остеопатичне лікування сколіозу і порушень постави
Лікар-остеопат може проводити лікування будь-яких видів порушень постави як у дітей, так і дорослих.
Остеопатичне лікування має дуже високу ефективність і виражений позитивний результат практично з першого прийому при початкових ступенях сколіозу і компенсаторних (функціональних) випадках порушень постави, де основним завданням лікаря є повернути правильний механічний баланс структурам тіла і створити нову правильну систему рівноваги.
У випадках виражених органічних змін остеопатія може істотно поліпшити функціональність змінених структур і допомогти організму краще адаптуватися під сформований неправильний руховий стереотип, що нерідко дозволяє істотно зменшити ступінь прояву патологічного процесу.