Вчені виявили, що 10% нафти, розлитої в Мексиканській затоці в результаті вибуху платформи Deepwater Horizon, розчинилося в морській воді під дією сонячного світла. Відкриття актуально для розробки нових стратегій реагування на розливи, проте токсичність сполук, що утворюються з нафти під дією світла, ще належить вивчити.
Аварія нафтової платформи Deepwater Horizon в 2010 році стала причиною найбільшого морського розливу нафти в історії США. Вибух біля узбережжя Луїзіани забрав життя 11 людей і викинув в Мексиканську затоку практично 210 мільйонів галонів нафти. Через 12 років вчені все ще намагаються простежити долю розлитої горючої рідини. Як правило, в океані вона піддається біорозкладання мікроорганізмами або випаровується.
Однак група вчених з Океанографічного інституту Вудс-Хоул (США) виявила ще один можливий варіант. Дослідники прийшли до висновку, що близько 10% нафти, що опинилася в морі після катастрофи Deepwater Horizon, розчинилося в морській воді під дією сонячного світла.
Реакції окислення, ініційовані світлом, перетворюють нерозчинні компоненти нафти в водорозчинні сполуки. Цей процес, що називається “фоторозчиненням” нафти, був відомий вже більше 50 років, але вчені й не підозрювали про його масштаби і ніколи не включали в моделі розливів.
Результати дослідження, опубліковані в журналі Science Advances, можуть вплинути на наше розуміння шляхів розкладання розлитої в океані нафти. Настільки значний відсоток фоторозчиненої нафти означає, що менша кількість цієї небезпечної сировини потрапляє в прибережні екосистеми.
Щоб докладніше дослідити процес фоторозчинення, вчені опромінювали нафту світлом різної довжини хвилі від ультрафіолету до видимого діапазону. Крім того, вони розглянули кілька сценаріїв розливів, варіюючи товщину шару нафти, час року, географічне розташування і тип освітлення.
Фоторозчинення відбувалося при світлі будь-якої довжини хвилі. Його ефективність залежала головним чином від інтенсивності випромінювання і товщини нафтової плями: чим тонше воно було, тим швидше йшов процес. Також автори роботи з’ясували, що, всупереч поширеній думці, фоторозчинення нафти можливе і в арктичних водах. Це важливо у зв’язку зі збільшенням руху вантажних суден і, отже, підвищеним ризиком нафтових розливів.
Уявлення про нову долю нафти на поверхні океану вкрай важливо для майбутніх досліджень і створення стратегій реагування на розливи. Однак подальші перетворення і потенційна токсичність розчинних сполук, що утворюються з нафти на сонці, поки не цілком зрозумілі. Тому в першу чергу вчені планують приділити увагу цьому питанню.