Використовуючи спостережні дані, зібрані протягом більш ніж півстоліття, японські астрономи з’ясували, що інтенсивність і спектральний склад мікрохвиль, які йдуть з боку Сонця під час останніх п’яти мінімумів активності нашої зірки, залишалися приблизно однаковими, незважаючи на істотні відмінності між аналогічними величинами в періоди максимумів активності Сонця.
В Японії постійні спостереження в мікрохвильовому діапазоні (1, 2, 3,75 і 9,4 ГГц) було розпочато в 1957 р. Тоекавським відділенням Інституту досліджень атмосфери Нагойського університету. У 1994 р. ці чотири телескопа були перенесені в Нобеямський кампус Національної астрономічної обсерваторії Японії, де вони продовжували спостерігати нашу зірку аж до сьогоднішнього дня.
Дослідницька група під керівництвом Масумі Шімоджо (Masumi Shimojo), асистент-професора Національної астрономічної обсерваторії Японії, проаналізувала більш ніж 60 років спостережень Сонця в мікрохвильовому діапазоні. Вчені знайшли, що інтенсивність і спектральний склад випромінювання, що випускається Сонцем в періоди мінімумів активності, пов’язаних з 11-річним циклом активності нашого світила, залишалися приблизно постійними при переході від одного циклу до іншого. У той же час в максимумах сонячної активності ці величини змінювалися від циклу до циклу.
Масумі Шімоджо пояснив: «В астрономії на Сонці найчастіше спостерігають плями, й іншого роду довгострокові спостереження нашої зірки, які становлять велику рідкість. Тому велике значення має відкриття тренда, що виходить за межі одного сонячного циклу. Це важливий крок на шляху до розуміння формування й посилення сонячних магнітних полів, які генерують плями і відповідають за інші прояви сонячної активності».
Дослідження опубліковане в журналі Astrophysical Journal.