Дослідження, проведене вченими Колумбійської кліматичної школи та Бінгемтонського університету, кидає виклик усталеним уявленням про історію цивілізації на острові Пасхи (Рапа-Нуї). Нові результати, опубліковані в журналі “Science Advances”, спростовують ідею про те, що жителі острова знищили своє середовище проживання шляхом екоциду, знищуючи дерева, виснажуючи ґрунти та винищуючи птахів.
Натомість дослідники стверджують, що жителі острова зуміли адаптуватися до навколишніх умов і підтримувати стабільне населення протягом століть. Автори припускають, що чисельність населення Рапа-Нуї ніколи не досягала критичних рівнів, і острів’яни знайшли ефективні способи боротьби з нестачею ресурсів.
Однією з ключових адаптивних стратегій було мульчування за допомогою каміння, яке використовувалося для створення альпінаріїв. Камені різних розмірів розміщувалися на низовинах, захищених від вітру і солоних бризок, створюючи ідеальні умови для вирощування солодкої картоплі. Такий підхід дозволив забезпечити стабільне джерело їжі для населення.
Мульчування камінням сприяло захисту ґрунту від сухих вітрів, створенню турбулентних повітряних потоків, зниженню денних температур на поверхні та подовженню нічних. Крім того, мінеральні речовини з подрібненого каміння збагачували ґрунт, підвищуючи його родючість.
Завдяки цій стратегії жителі острова могли підтримувати населення близько 2000 осіб, якщо б їх раціон складався виключно з солодкої картоплі. Однак, враховуючи, що 35-45% раціону складали морепродукти та інші культури, такі як банани і цукрова тростина, чисельність населення могла досягати 3000 осіб. Ця оцінка відповідає даним перших європейців, які висадилися на острові.
Радіовуглецеве датування артефактів та людських останків також не підтверджує ідею масового перенаселення та екологічного руйнування. Це вказує на те, що населення Рапа-Нуї вело неймовірно трудомісткий спосіб життя, що забезпечило їхнє виживання протягом тривалого періоду.
Таким чином, нові дослідження підривають теорію демографічного буму і колапсу, показуючи, що жителі Рапа-Нуї не знищили своє середовище, а навпаки, змогли адаптуватися і підтримувати стабільне існування.