На північному заході Мадагаскару знаходяться одні із найбагатших покладів стародавніх скам’янілостей.
Формація Меварано – серія великих могил, в яких знаходяться рештки динозаврів, крокодилів і предків птахів, які тут жили близько 70 млн років тому. За словами місцевого палеонтолога Реймонда Роджерса (Raymond Rogers), на одній тільки ділянці розміром втричі менше тенісного корту йому з колегами вдалося ідентифікувати залишки близько 1200 різних видів.
Що ж викликало цю масову загибель? Передбачається, що винна у цьому тривала посуха, на тлі якої тут проходили короткі, але надзвичайно потужні зливи. Вони створювали тимчасові потоки води, яка зносила залишки померлих тварин разом і накривала їх мулом. З іншого боку, з цим згодні далеко не всі. Положення кісток показує, що, швидше за все, тварини були поховані там же, де і загинули. Все сталося досить швидко – невідомий вбивця був однаково небезпечний і для літаючих, і для плазуючих, для хижих і травоїдних.
На минулій нещодавно щорічній зустрічі Товариства палеонтології хребетних Роджерс озвучив нову незвичайну версію. За його словами, вигнута поза, яку зберегли рештки, може вказувати на передсмертні конвульсії, а відкладення карбонатів – на активний ріст водоростей. Таке «цвітіння» цілком здатне стати причиною масової загибелі тварин, що приходять на водопій і просто мешкають у воді. Досить сказати, що дінофлагеляти і ціанобактерії виділяють сакситоксин, надзвичайно небезпечне з’єднання, смертельне для людини вже в кількості 0,14 мг.
Наприклад, в епоху міоцену в море на території нинішньої держави Чилі таке «падіння» траплялося не раз: вода з токсичними водоростями викликала загибель китів і риб, скелети яких сьогодні знаходяться в пустелі Атакама. Є підозри, що водорості стали причиною утворення та деяких інших багатих палеонтологічними знахідками місцезнаходжень. На жаль, поки що прямих доказів цього – достовірних слідів водоростей – не знайдено.