Дослідники з Університету штату Вашингтон з’ясували, як крихітні пластмаси проникають в навколишнє середовище.
Дослідники з Університету штату Вашингтон виявили алгоритми, за якими крихітні шматочки пластикових пакетів і пінопластової упаковки переміщаються по навколишньому середовищу.
Вчені виявили, що поверхня кремнезему, така як пісок, мало впливає на уповільнення руху пластмас. Однак органіка, що утворюється в результаті розкладання останків рослин і тварин, може ефективно затримувати нанорозмірні частинки пластику в залежності від їх типу.
Нова робота зроблена з метою допомогти дослідникам розробити більш ефективні способи фільтрації та очищення проникаючих пластмас з навколишнього середовища.
“Ми плануємо розробити фільтр, який буде більш ефективним при видаленні пластмас. Ми бачимо, що нинішня система питної води недостатньо адекватна для видалення цих мікро-і нанорозмірних пластмас”, – говорить Індрані Чоудхурі, доцент кафедри цивільного та екологічного проєктування Вашингтонського університету
В рамках нового дослідження автори вивчили, як взаємодіють з навколишнім середовищем частки двох найбільш поширених типів пластмас: поліетилен і полістирол.
Поліетилен використовується в пластикових пакетах, молочних упаковках і для збереження харчових продуктів, в той час, як полістирол – це спінений пластик, який використовується в пінопластових стаканчиках і пакувальних матеріалах.
У своїй роботі дослідники виявили, що частки поліетилену з пластикових пакетів легко переміщуються по навколишньому середовищу – будь то поверхня кремнезему або пісок. Пісок і частинками пластику відштовхуються одна від одної, як однополярні магніти. Однак пластикові частки прилипають до перегною. Полістирол можна також ефективно затримати за допомогою чорнозему.
Натхнення: hightech.fm