До цього дня досить докладна карта хімічного складу зірок була тільки для Чумацького Шляху. Але в недавній роботі картуванню зазнали Магелланові Хмари – найближчі до Землі інші галактики.
Дослідження дало несподіваний результат: у цих системах народжується все більше світил, і попереду справжній вибух зореутворення.
Наукова стаття з результатами роботи прийнято до публікації у виданні Astrophysical Journal.
Нагадаємо, що саме зірки – основний “хімічний комбінат” у Всесвіті. 25 найважливіших елементів від гелію до заліза включно по більшій частині утворилися в їх термоядерних горнилах. Вивчення цієї діяльності світил без перебільшення дає відповідь на запитання, як світ став таким, яким ми його знаємо.
Однак досі докладні хімічні карти були складені лише для нашої галактики. Про інші зоряні системи не вистачало даних.
Склад зірок дозволив реконструювати темпи їх утворення.
Свіжа стаття, яка змінила такий стан речей, є результатом Слоановського цифрового огляду неба.
Точніше кажучи, мова йде про 3800 червоних гіганта (в сумі за двома галактиками). Така карта виявилася приблизно в десять разів більш детальною, ніж ті дані, якими астрономи мали раніше.
Дослідники визначали металічність зірок. Виявилося, що вона коливається від -0,2, що лише трохи менше, ніж у Сонця, до -2,5. Остання характеристика стала рекордом для Магелланових Хмар. Правда, у Чумацькому Шляху, який вивчений набагато докладніше, знайдені ще більш бідні важкими елементами зірки.
Як відомо, зірки виробляють елементи важче гелію протягом усього життя. Коли вони помирають, їх речовина стає матеріалом для наступного покоління зірок. Тому за хімічним складом світила можна судити про те, через скільки циклів зореутворення вже пройшла ця матерія.
Автори виконали такі розрахунки. Виявилося, що, попри близькість наших галактик один до одного, їх історія кардинально розрізняється.
Швидкість зореутворення в Чумацькому Шляху і Великій Магеллановій Хмарі
У молодому Чумацькому Шляху вирував справжній ураган зореутворення. З того часу цей процес поступово сповільнюється. В Магелланових Хмарах все було навпаки.
У найдавніші часи світила там утворювалися поганенько. Швидкість зореутворення була в 50 (!) разів менше, ніж в нашій галактиці. Зате в останні два мільярди років вона різко зросла.
У чому ж причина такої різниці? Поштовхом до утворення зірки служить первісне згущення міжзоряного газу. Воно може статися під впливом гравітації інших тіл.
Фахівці давно висловили гіпотезу, що Магелланові Хмари лише нещодавно стали супутниками Чумацького Шляху. До цього кожна з них борознило міжгалактичний простір в гордій самоті.
Нові дані найкраще узгоджуються з цією версією. В абсолютно порожніх безоднях, де Магелланові Хмари перебували більшу частину своєї історії, просто не було жодних об’єктів, збурюючих своїм тяжінням місцевий міжзоряний газ. Зате після того, як Чумацький Шлях зловив їх у свої гравітаційні обійми, процес утворення зірок пішов набагато швидше.
Більш того, згідно з останніми дослідженнями, Великій Магеллановій Хмарі належить зіткнутися з Чумацьким Шляхом через 2,5 мільярда років. Мала Магелланова Хмара також поступово зближується з нашою галактикою, хоча про зіткнення поки мова не йде.
Враховуючи, що вплив Чумацького Шляху на “сусідів” стає все сильнішим, можна очікувати, що зореуторення в них буде ставати все активніше.