Всесвіт

Супутник підлетів близько до Сонця і розкрив таємницю космічного пилу

У статті, опублікованій в The Planetary Science Journal, використовуються дані датчиків Parker Solar Probe для докладного розгляду міжпланетної хмари пилу.

 

Коли частинки міжпланетного пилу стикаються з атмосферою Землі, ми бачимо метеори – мікроскопічні фрагменти випаровуються і залишають палкі сліди в повітрі. Але якщо вони стикаються з космонавтами, вони можуть пробити дірки в скафандрах або зробити щось ще гірше. Потрібно зрозуміти, звідки ж береться цей пил.

Космічний апарат Parker Solar Probe зміг наблизитися до Сонця ближче, ніж будь-який інший апарат в історії космічних польотів. Кожен день він піддається бомбардуванню частинками пилу. На щастя, він до цього готовий – при зіткненні з його корпусом частинки пилу випаровуються і випускають хмару електрично заряджених частинок, які можуть бути виявленими його бортовим набором датчиків.

Використовуючи дані з Parker Solar Probe, а також комп’ютерне моделювання руху частинок у внутрішній частині Сонячної системи, вчені виявили дві різні популяції пилу в міжпланетній хмарі: маси пилу (альфа-метеороїди), які повільно наближаються до Сонця вже мільйони років і більших частинок (бета-метеороїди), які дробляться при зіткненнях і згодом відштовхуються від сонця тиском сонячного світла. Коли шматок стає досить маленьким, радіаційний тиск сонячного світла стає досить сильним, щоб забрати його за межі Сонячної системи.

Такі “віднесені” частинки неодноразово реєструвалися космічними апаратами, що знаходяться між Землею і Марсом, але раніше їх ніколи не знаходили між Землею і Сонцем. Прилади Parker Solar Probe дозволяють їх побачити, скажімо так, прямо біля джерела. Однак ці популяції не такі важливі, як третє відкриття апарату Parker Solar Probe — були також виявлені вузькі потоки частинок, джерелами яких потенційно є комети й астероїди.

Комети – заповнені пилом снігові грудки, які подорожують через нашу Сонячну систему по довгих еліптичних орбітах. Попутно вони викидають велику кількість пилу, наближаючись до Сонця. А астероїди виділяють пил при зіткненні один з одним — це просто камені, що обертаються навколо Сонця між Марсом і Юпітером. Більшість з осколків застряють на орбіті «батьківського» тіла. Якщо Земля перетинає цю орбіту в будь-якому місці, ми отримаємо метеоритний дощ – звичайно, на будь-яке інше космічне тіло, що пройшло через ці осколки, теж буде надано вплив.

Взаємні зіткнення частинок важливі не тільки для вивчення нашої Сонячної системи, але і для розуміння процесів поза нею. Ця стаття дає науковій спільноті можливість поглянути в раніше недосліджену область неподалік від сонця.

Натхнення: www.popmech.ru


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Back to top button