Досі вдавалося знаходити в основному гарячі гіганти, непридатні для життя чи привабливіші з погляду потенційної населеності суперземлі з діаметром від 1,5 разів більшими, ніж Земля. Крім того, планети земного типу були знайдені в населеній зоні невеликих холодних червоних карликів, які хоч і можуть підтримувати життя, але аж ніяк не комфортне і безпечне, як на нашій планеті.
Пошук двійників Землі був однією з основних цілей телескопа Kepler, адже саме на таких планетах може розвинутися життя, схоже на земне. Також, вивчення такої планети важливо для розуміння еволюції Землі. На жаль, знайти землеподібну планету у зірки схожої на Сонце дуже важко, оскільки планета розміром із Землю блокує під час транзиту (проходження на тлі диска зірки) тільки 0,01% світла батьківського світила.
У грудні минулого року, команда Kepler-а опублікувала список можливих 18406 планет-кандидатів і розробила особливий алгоритм пошуку, згідно з яким з тисяч транзитних подій визначили 87 ймовірних копій Землі. На жаль, особливості роботи телескопа і неполадки з його фотоматрицею поставили під сумнів отримані раніше спостереження транзитів.
Kepler виявив безліч ймовірних екзопланет. Але скільки з них існують насправді? На малюнку варіанти помилкових свідчень (b і с), коли за ймовірну планету сприймається інше явище. Можливо, і серед сигнатур 5 найбільш вірогідних копій Землі є помилкові вимірювання
Зазвичай, телескоп Kepler близько 3 місяців нерухомо «дивився» на певну ділянку зоряного неба. В кінці кожного кварталу, телескоп повертався на 90 градусів, скануючи все той же ділянку неба, тільки іншою частиною CCD – матриці. Після чергового кварталу телескоп знову повертався, і таким чином протягом 4 років кожну конкретну зірку спостерігали чотири різні ділянки матриці. Проблема полягає в тому, що конкретні ділянки CCD – матриці виявилися трохи нестабільними. Дані, які вони зібрали, безперечно корисні для науки, але слабкий випадковий шум можна помилково прийняти за транзит екзопланети. Простіше кажучи, невеликі перешкоди можуть створювати помилковий сигнал про наявність екзопланети. Найгірше, що помилкові сигнали з’являються через строго певні інтервали (як і справжні планети), до того ж здаються підтвердженням присутності планет саме земного типу. Загалом, з 87 землеподобних планет переважна більшість, судячи з усього, – помилкові сигнали.
Використовуючи особливий алгоритм відсіювання хибних сигналів, вчені виявили 5 особливих транзитних подій, які регулярно повторювалися протягом 4 років. Швидше за все, це і є екзопланети земного типу – всього п’ять можливих копій Землі з тисяч планет-кандидатів.
Тим не менш, це теж успіх. Хоч знайдені планети знаходяться на відстані близько 2000 світлових років і вивчити їх прямим спостереженням не представляється можливим, астрономи хоча б мають шанс досліджувати статистичні дані.