ЗМІ повідомляли, що ЦВК в режимі засідання ухвалила текст конституційного подання щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 92, частин другої, шостої статті 103 Конституції України та частини четвертої статті 9 Закону України “Про вибори Президента України” в аспекті питання, чи може бути висунутим та зареєстрованим кандидатом на пост Президента України та бути обраним Президентом України громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку, та вирішила звернутися з ним до Конституційного Суду України”.
http://www.pravda.com.ua/news/
В розрізі тієї інформації, яка оприлюднена ЦВК є підстави вважати, що формальним предметом подання є невідповідність положень Закону України “Про вибори Президента України” Конституції в частині можливості висування кандидатом на пост Президента особи з наявною судимістю.
Разом з тим, одночасне посилання представників ЦВК у поданні на п. 20 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ч. ч. 2, 6 ст. 103 Конституції України та на ч. 4 ст. 9 Закону України “Про вибори Президента України” вказує на те, що наміри ЦВК не обмежуються тлумаченням закону.
Якщо ч. 2 ст. 103 Конституції України не містить вимог про відсутність судимості до кандидата на пост Президента, то ч. 4 ст. 9 Закону України “Про вибори Президента України” містить чітку заборону на висування кандидатом громадянина, який має судимість.
І в цьому контексті ЦВК не випадково посилається на п. 20 ч. 1 ст. 92 та ч. 6 ст. 103 Конституції України, де передбачається, що організація і порядок проведення виборів Президента України визначається законами України.
Цим самим, ЦВК ставить питання про те, що якщо в Конституції України немає вимог до відсутності судимості у кандидата, але така вимога наявна в Законі України “Про вибори Президента України”, то, цей закон є спеціальним і пріоритетним по відношенню до Конституції і має бути застосованим.
В ситуації, що склалася, є підстави для занепокоєння тим, що Конституційний Суд України надасть тлумачення саме в сенсі конституційності положень Закону України “Про вибори Президента України” і, цим самим, легалізує заборону на висування Юлії Тимошенко на пост Президента України.
Проте, важливо наголосити на іншому: п. 20 ч. 1 ст. 92 та ч. 6 ст. 103 Конституції України дійсно передбачає, що організація і порядок проведення виборів Президента України визначається законами України, але потрібно відрізняти поняття “організація і порядок проведення виборів” від невід’ємного виборчого права бути обраним, що міститься у Конституції та у нормах міжнародного права. Суть Закону “Про вибори Президента України” полягає тільки у детальному врегулюванні виборчого процесу і не може позбавляти або звужувати конституційні гарантії.
Висловлюючи суб’єктивну думку, маю підкреслити, що дії ЦВК певним чином співпадають з заявами громадської ради ВО “Майдан” про необхідність висування єдиного кандидата на пост Президента України.
З повагою,
Станіслав Батрин
директор Lions Litigate