Несподіваний факт з’ясували генетики: людині, що подорожує в чужу країну, досить перебувати там всього кілька днів, щоб придбати шкідливі гени. Вони роблять бактерії, що живуть усередині людини, стійкими до антибіотиків.
Вчені досліджували зразки калу 122 мандрівників і з’ясували, що частка генів, які стійкі до антибіотиків, у їх кишкових бактерій зросла з менш ніж десяти відсотків (до того, як вони виїхали з рідної країни) до більш ніж 55 відсотків (коли вони повернулися з подорожі).
Учені вирішили дізнатися, як швидко ці потенційно шкідливі гени можуть передаватися людям. Тоді вони повторно взяли зразки калу мандрівників з Нідерландів до, під час і після того, як вони вирушили в Китай, Індію, Канаду, Південну Корею або на Філіппіни.
З’ясувалося, що випробовувані “підхопили” подібні гени вже через два дні після прибуття в пункт призначення.
“Подорожі в інші країни призводять до того, що люди набувають стійкі до антибіотиків гени, і ми були вкрай здивовані, виявивши, як швидко вони підхоплюються”, — каже Петра Уолффс (Petra Wolffs) з медичного центру при Університеті Маастрихта.
Крім того, продовжує дослідниця, команда вчених виявила, що ці гени можуть часом зберігатися в бактеріях їх кишечника протягом тривалого періоду часу після того, як туристи повернулися додому.
Так, протягом двох днів перебування в Індії два мандрівника підхопили ген qnrB, який робить бактерії стійкими до хінолону — одному з найважливіших у світі антибіотиків. І кишкова флора випробовуваних зберегла придбані гени, принаймні, протягом одного місяця після того, як вони повернулися додому.
За словами Уолффс, тип лікарської стійкості залежить від місця перебування. В Індії, наприклад, широко розповсюджена стійкість до хінолону і це задокументовано, оскільки даний тип антибіотика найчастіше призначають місцевим жителям.
Один з учасників експерименту, який відвідав Південну Корею, точно так само як і інша людина, що подорожує по Індії, “заразився” геном CTX-M. Він робить фермент ESBL здатним руйнувати пеніцилін, цефалоспорин та споріднені антибіотики.
Частка людей у Південно-Східній Азії, які несуть цей ген, виросла за останнє десятиліття з 2 до 70 відсотків.
На думку Уолффс, їжа і вода, що містять місцеві бактерії, є найбільш вірогідним джерелом нових “сувенірних” генів. Принаймні, характер дослідження робить дуже малоймовірним той факт, що будь-який мандрівників міг підхопити гени під час польоту.
Але у всьому цьому дослідженні заспокоює те, що жоден з пасажирів не постраждав від побічних ефектів придбаних генів. “Якщо людина здорова, це не може мати жодних серйозних наслідків. Ми більше турбуємося про людей, у яких ослаблений імунітет і які повинні приймати антибіотики”, — говорить Уолффс. За її словами, остання категорія як раз піддається більшому ризику.
Зараз вчені з’ясовують, чи можуть мандрівники передавати набуті гени своїм друзям і родичам по приїзду з далекої країни.
Результати дослідження були представлені минулого тижня на щорічній зустрічі Американського співтовариства мікробіології (ASM).
Натхнення: earth-chronicles.ru