Значна частина наукової спільноти заперечує саме існування культури Ацтатлан.
У мексиканському місті Масатлан ремонтники випадково виявили стародавні людські останки. Роботи відразу зупинили, щоб співробітники Національного інституту антропології та історії Мексики (INAH) провели археологічні розкопки.
За словами археолога Віктора Хоеля Сантоса Раміреса (Vіctor Joel Santos Ramіrez), координатора рятувальних робіт, ця місцевість являє собою природну височину — пагорб поруч з гирлом річки Ель-Келіте. У до іспанські часи люди оселилися там, щоб, з одного боку, жити поруч з річкою і використовувати її ресурси, з іншого — уникнути сезонного затоплення.
Частина поверхні пагорба виявилася покрита подрібненими мушлями. А ось під цією імпровізованою «підлогою» знаходилося людське поховання. Воно, безумовно, незвично.
Почнемо з того, що археологи знайшли останки тільки однієї людини — тобто це не кладовище, не місце регулярних поховань. При цьому в похованні виявили три фрагментованих керамічних посудини і курильну трубку. Збереження людських останків дуже погана, що пов’язано з місцевими кліматичними умовами.
Масатлан заснували іспанці в 1531 році, через десять років після падіння Теночтітлана. Але не надто регулярні розкопки в межах міста показують, що ця місцевість була населена і до європейців. Деяка кількість знайдених поховань говорить про те, що корінні жителі тих місць дотримувалися одного і того ж обряду: ховали померлих у великих посудинах.
Знайдене поховання, таким чином, сильно вибивається з місцевої похоронної традиції. Мексиканські археологи припустили, що вони знайшли могилу ацтатлана — людини з Ацтлана, міфічної прабатьківщини ацтеків.
Взагалі, на сьогодні немає ніяких доказів, що Ацтлан коли-небудь існував де-небудь, крім міфів. У науковому співтоваристві його сприймають як щось середнє між Атлантидою і Камелотом, але шукають з незгасаючою завзятістю — в тому числі з політичних міркувань.
Вчені погоджуються, що ацтеки довгий час кочували по Північній Америці, перш ніж заснували Теночтітлан в 1325 році. І приблизно до того ж часу відносять виникнення легенди про Ацтлана. Точних вказівок, де він знаходився, міфи не містять. Ясно лише, що на північ від Теночтітлана.
Опис теж досить убогий: маленький острів на озері, населеному чаплями. Грунтуючись на цих, скажімо прямо, небагатих прикметах, ще в кінці XIX століття Мексиканські історики оголосили, що Ацтлан знаходився на Мескальтітане — невеликому острівці в мангрових болотах. Місцеві жителі (зараз їх менше двох тисяч чоловік) знайшли деяку кількість доколумбової кераміки, але ось серйозні археологічні розкопки там ніхто не проводив. Відповідно, і наукового схвалення це припущення не отримало.
Століття потому питання про місцезнаходження прабатьківщини ацтеків несподівано знову стало актуальним. Це було пов’язано зі зростаючим числом мексиканських мігрантів в США. Не цілком ясно, кому першому спала на думку ідея пошукати коріння ацтекської культури на території Штатів. Але хто шукає – той знайде.
У каньйоні Сего в американському штаті Юта знайшли петрогліфи. Їх ділять на три групи і відносять до трьох різних індіанських культур. Зображення однієї групи деякі дослідники порахували подібними із зображеннями, висіченими на камені Сонця — базальтовому диску, на якому схематично відображена ацтекська космогонія.
А на острові Антилоп, що посеред Великого Солоного озера в тому ж штаті, виявили сім печер. І це збігається з ще однією (ймовірно, більш ранньою) легендою про прабатьківщину ацтеків — про Чикомосток, що складається якраз з семи печер.
Звичайно, все це жодним чином не доводить, що Ацтлан знаходився в Юті. Хоча самі ацтеки в свої кочові роки могли там опинитися і навіть прожити якийсь час. Але наукові докази рідко мають значення в ідеологічній боротьбі. А з нею ситуація така, що ті, хто вчора були нелегальними мігрантами без документів, сьогодні зараховують себе до корінного населення Юти. І претензії висувають відповідні.
Хоча поки зовсім неясно, на якій підставі мексиканські археологи віднесли знайдене поховання до культури Ацтатлан, воно все одно представляє великий інтерес. Залишається сподіватися, що підставою для остаточних висновків вчених стануть факти, а не легенди.