Вчені довели, що музика дійсно об’єднує людей. Як мінімум фізіологічно: у відвідувачів концертів синхронізується частота серцевих скорочень і дихання, а також електропровідність шкіри, тобто потовиділення.
Дослідники давно не сприймають музику як звичайну розвагу. Наприклад, нещодавно турецька вчена Айча Акін з Університету Белек в Анталії з’ясувала, що заняття музикою в будь-якому випадку приводили до поліпшення загальних оцінок з математики, але найкращий ефект надавало саме інтегрування музики в процес. А її колеги з США прийшли до висновку, що музика підсилює дію ліків від нудоти, які нерідко доводиться приймати пацієнтам, які проходять курс хіміотерапії.
Зараз вчені з Бернського університету у Швейцарії проаналізували фізіологічні та рухові реакції відвідувачів концертів. Вони спостерігали за 132 людьми, які слухали класичну музику у виконанні струнного квінтету. Всього було три концерти: на одному музиканти виконували твори Людвіга ван Бетховена, на іншому — Бретта Діна, на третьому — Йоганнеса Брамса.
Під час заходів фізіологічні реакції глядачів фіксували за допомогою датчиків, а рухи слухачів вивчали на основі відеозаписів зі стельових камер у залі. Перед концертами дослідники попросили учасників пройти тест на особистість. Результати роботи опубліковані в Scientific Reports.
Середній вік учасників становив 46,2 року; 58,5% були жінками, 38,5% — чоловіками, а 3% вирішили не надавати цю інформацію або були визнані небінарними.
- Мухи, які бачать трупи «товаришів», вмирають швидше
- Вчені з’ясували, що шотландський король фальсифікував історію Англії
- Дивна величезна «змія» виявилася інвазивним хробаком
Виявилося, під час заходу у слухачів синхронізувалися частота серцевих скорочень, швидкість дихання і провідність шкіри, яка вимірює, наскільки сильно людина потіє. Найнижчу синхронність зафіксували при прослуховуванні Бетховена, потім — Діна, а найбільші показники — у Брамса.
Важливу роль в цьому зіграли особистісні якості відвідувачів: люди з «приємними рисами» або рисами відкритості з більшою ймовірністю синхронізувалися з оточуючими, ніж люди з невротичними рисами. Однак час дихання учасників — наприклад, коли вони вдихали і видихали – не синхронізувався ні в одному з випадків.
На їхню думку, аналогічна синхронізація відбудеться з іншими музичними жанрами. Крім того, експеримент проходив під час пандемії, тому глядачам доводилося дотримуватися дистанції. Ймовірно, на звичайному концерті, де відвідувачі активно взаємодіють один з одним, синхронність буде більш вираженою.