В Іспанії палеонтологи виявили скам’янілості гігантської черепахи: доісторична рептилія була розміром з колесо кар’єрного самоскида і майже вдвічі перевершувала найбільших черепах сучасності. Дослідження опубліковано в журналі Scientific Reports.
Новий вид морських черепах був набагато більшим за сучасні види / © ICRA_Arts
Деякі викопні види морських черепах виглядають гігантами в порівнянні з сучасними: наприклад, архелон, що жив в Північній Америці близько 80 мільйонів років тому, виростав до 4,6 метра в довжину і важив майже три тонни. А ось в Європі черепах довше півтора метра досі не знаходили — ні серед живих, ні серед вимерлих видів.
Нарешті, палеонтологам з Автономного університету Барселони (Іспанія) пощастило: вони виявили скам’янілості тварини, яка майже не поступалася архелону за розмірами і належала до найбільших черепах в історії Землі. Новий вид назвали левіафанохеліс (Leviathanochelys aenigmatica, «загадкова черепаха-левіафан»): він жив приблизно в той же час, що і архелон, але відрізнявся від нього деякими анатомічними особливостями.
Цілий скелет вчені так і не знайшли, але навіть по частково збереженому панциру і тазу їм вдалося приблизно оцінити довжину тварини в 3,74 метра. Судячи з пропорцій таза, панцир левіафанохеліса був дещо коротшим, але ширшим, ніж у архелона, так що за вагою обидві тварини могли бути приблизно однаковими.
- Чумну паличку знайшли у 18 зі 108 останків скандинавів епохи неоліту
- Хода Homo erectus була ідентична ході сучасної людини
Знахідка гігантської черепахи в Європі підтверджує гіпотезу про те, що в пізньому крейдяному періоді, незадовго до заходу ери динозаврів, гігантські черепахи заселяли всю північну півкулю, прекрасно відчуваючи себе як в епіконтинентальному Західному внутрішньому морі Північної Америки, так і в водах, що оточували острови Європейського архіпелагу.
Порівняння розмірів левіафанохеліс з сучасними видами / © dailymail.co.uk
Поки не ясно, що саме послужило поштовхом для пізньокрейдового гігантизму морських черепах. Можливо, причиною тому було достаток їжі, необхідність довгих міграцій або пасивний захист від хижаків — наприклад, гігантських морських ящерів мозазаврів.
Досягаючи 13-17 метрів в довжину, мозазаври могли впоратися майже з будь-якою здобиччю, але навряд чи навіть вони ризикнули б напасти на масивну і добре захищену здобич, яка цілком могла залишити їх без зубів.