У новому дослідженні команда вчених з Австралії розповіла, які чинники в тих чи інших місцях проживання людей сприяють зниженому ризику деменції. Одним із них виявилася криміногенна обстановка.
В основу роботи, що вийшла нещодавно в журналі Preventive Medicine Reports, лягли дані дослідницького проекту Healthy Brain Project. У його рамках фахівці австралійського Університету Монаша вивчають обставини, що впливають на розвиток хвороби Альцгеймера та інших типів деменції.
Раніше вчені помітили, що жителі районів із низьким соціально-економічним статусом більше схильні до факторів ризику деменції та мають гіршу пам’ять. Це спонукало до більш детального аналізу особливостей місцевості, пов’язаних із ризиком деменції та погіршенням пізнавальних здібностей.
У новому дослідженні фахівці розглянули кілька тисяч жителів Австралії 40-70 років, які підключилися до проєкту Healthy Brain Project у 2016-2020 роках. На момент старту спостережень вони не страждали на деменцію і не приймали ліків, що призначаються при хворобі Альцгеймера.
Вчені простежили, як характеристики районів проживання учасників, як-от наявність зелених насаджень, відстань до найближчого парку або скверу, кількість перехресть і рівень злочинності (на основі офіційної статистики злочинності), корелювали з балами за шкалою ризику деменції, розробленою ними раніше, а також із результатами тестів на пам’ять і увагу. Під час аналізу даних дослідники застосували методи лінійної регресії та робили поправки на спотворювальні чинники, включно з віком, статтю, освітою та особистим соціально-економічним статусом.
У підсумку виявилося, що віддаленість зелених зон і підвищений рівень злочинності корелювали з більшою ймовірністю зіткнутися з хворобою Альцгеймера або подібними порушеннями. Зокрема, з погляду ризику деменції дворазове збільшення відстані до найближчого парку було рівносильно додатковим 2,5 року до віку учасників. Крім того, кожна подвійна надбавка в рівні злочинності асоціювалася з таким самим погіршенням роботи пам’яті, як якби людина раптом постаріла на три роки.
Пояснюючи результати, автори зазначили, що близькість парків може спонукати людей до активного способу життя і давати більше можливостей для спілкування. Крім того, зелені насадження знижують вплив стресогенних чинників довкілля на кшталт забруднення повітря і шуму.
Дослідження також показало, що мала відстань до парків важливіша за абсолютну кількість зелені в районі проживання. Інакше кажучи, у плані зниження ризику деменції безліч невеликих скверів поблизу кращі, ніж один великий парк десь на віддалі.
Що стосується криміногенної обстановки, то її погіршення побічно сприяє способу життя, що веде до деменції. Зокрема, через високий рівень злочинності люди можуть менше виходити на вулицю і бувати в громадських місцях, відчувати психологічний стрес і гірше спати.
Автори підкреслили, що їхні результати варто враховувати під час розроблення програм профілактики деменції. Також вони закликали владу підвищувати доступність паркових зон і громадську безпеку, щоб стимулювати людей до здорового способу життя.