Вчені з Університету Південної Каліфорнії вперше за кілька десятиліть зафіксували значне сповільнення обертання внутрішнього ядра Землі відносно поверхні планети. Результати дослідження були опубліковані в журналі Nature.
Дослідники проаналізували сейсмічну активність навколо Південних Сандвічевих островів (Південна Атлантика), яка виражалася у формі повторюваних землетрусів, що відбувалися в одному й тому ж місці, створюючи однакові сейсмограми. Було вивчено загалом 143 пари землетрусів, включаючи 121 подію, що сталася в період з 1991 по 2023 рік. Крім того, в аналіз включили дані про два радянські підземні ядерні випробування, проведені в 1971 і 1974 роках, а також французькі та американські ядерні випробування.
Досліджувалися PKIKP хвилі (сейсмічні хвилі, що проникають у ядро), зареєстровані детекторами в північній частині Північної Америки. Було підтверджено, що багато повторюваних землетрусів демонструють сигнали, форма яких спочатку змінюється, а потім стає такою ж, як і в попередніх подіях. Це відповідає моментам часу, коли внутрішнє ядро Землі займає ту ж позицію відносно навколишньої мантії, що й колись у минулому.
Внутрішнє ядро Землі є твердою сферою з заліза та нікелю розміром з Місяць, оточеною рідким залізо-нікелевим зовнішнім ядром. Було встановлено, що воно оберталося з високою швидкістю з 2003 по 2008 рік, а потім знизило свою швидкість у два-три рази між 2008 і 2023 роками. Це може бути пов’язано з перемішуванням зовнішнього ядра, яке створює магнітне поле, а також з гравітаційним впливом щільних регіонів навколишньої кам’яної мантії.
Ефекти уповільнення внутрішнього ядра на поверхню Землі поки що важко передбачити. Є припущення, що це може вплинути на тривалість дня, змінюючи її на частки секунди. Автори також зазначають, що для майбутніх досліджень будуть потрібні нові моделі для вивчення динаміки між внутрішнім ядром, зовнішнім ядром і мантією.