В атмосфері коричневого карлика виявили хмари алюмінію і силікатів

Дані ровера Perseverance свідчать, що кратер Єзеро пережив щонайменше три окремі епізоди водної активності, пов’язані з озером, підземними водами та гарячими флюїдами.

Аналіз ізотопів у зразках астероїда Бенну показав, що він сформувався не у далеких околицях, а поблизу водно-крижаної межі ранньої Сонячної системи, де діяв вплив Юпітера.

Нове моделювання складу мантій показує, що Земля наростила більшу частину маси з протопланет, які збирали пилові «гальки», тоді як Марс — з планетезималей.

Комп’ютерні моделі вказують, що навіть після катастрофічних зіткнень льодові супутники зберігають підлідні океани. Це важливо для пошуку життя у зовнішній Сонячній системі.

Новий аналіз даних місії Phoenix показує, що лід біля північного полюса Марса містить лише близько 3% пилу, а не до 25%, як вважали раніше.

Моделювання смерті 195 масивних зір показало, що перетворення нейтрино з одного «смаку» в інший може змінювати результат колапсу – від наднової до чорної діри.

Проєкт MEGATRON на суперкомп’ютерах моделює взаємодію зоряного світла, газу та хімії в ранньому Всесвіті, поєднуючи дані JWST і «зоряної археології».

Астрономи дослідили 21 «екстремальний» уламковий диск навколо молодих зір і виявили пил, який вказує на зіткнення тіл розміром з Місяць і Марс. Це може показувати, як формуються кам’янисті планети.

NASA обрало місію PRIMA як першу у новому класі астрофізичних місій Probe Explorers. Телескоп досліджуватиме Всесвіт у далекому інфрачервоному діапазоні, доповнюючи можливості JWST.

Телескоп Джеймса Вебба зафіксував, що відносно «холодний» лавовий екзопланет HD 3167 b може мати атмосферу. Це суперечить попереднім уявленням про такі світи.

Радіоінтерферометр ALMA вперше напряму зобразив протопланету WISPIT 2b, занурену у вихори газу та пилу, що рухається до нас і від нас. Це дає новий погляд на ранні етапи формування планет.

Новий аналіз показує, що поверхневий лід на північному полюсі Марса містить значно менше пилу, ніж вважали раніше. Це змінює уявлення про кліматичну історію планети.

Астрономи перевірили старі дані «Планка» новим статистичним методом і знову побачили натяк на космічну бірефрингенцію — тонкий поворот поляризації давнього світла.

Астрономи запропонували спосіб вимірювати відстань між подвійними квазарами з похибкою до пів мільйона світлових років, що зменшує невизначеність у оцінці розширення Всесвіту.

Міжнародна команда простежила запаси нейтрального водню за останні 4,5 млрд років і побачила, що зореутворення падає, хоча «пального» майже не меншає.

Екзопланета-гігант TOI-1355 b із сильно витягнутою орбітою поступово змінює нахил. Розрахунки показують, що після 2033 року її транзити стануть невидимими.

Нові моделювання вказують, що викиди крижаних шлейфів з океану Енцелада можуть містити сильно збагачені біомаркери. Це спрощує завдання майбутнім місіям.

Астрономи з Мічиганського університету провели найчутливіший пошук гігантських екзопланет у подвійній системі 70 Офіуха. Вони не виявили юпітероподібних світів, але задали жорсткі межі й залишили шанс на менші планети в зоні життя.

Спіральна галактика NGC 4698 у скупченні Діва має ядро, що обертається не в такт зі спіральними рукавами, та дивно витягнутий балдж. Астрономи пов’язують це з давніми зіткненнями і притоком газу.

Команда Корнельського університету успішно розгорнула два вільнолітаючі світлові вітрила з МКС. Експеримент підтвердив роботу чип-супутників і нових систем зв’язку.

Астрономи за допомогою радіотелескопа ALMA напряму виявили нейтральний газ у чотирьох галактиках, що існували 700–800 млн років після Великого вибуху. Це вказує на надзвичайно щільне формування перших зірок.

Астрономи виявили екзопланету розміром з Нептун, що рухається проти обертання своєї M-карликової зорі. Така конфігурація ставить під сумнів стандартні моделі формування планетних систем.

Космічний телескоп Nancy Grace Roman уперше ввімкнув свою 300-мегапіксельну інфрачервону камеру й коронограф, успішно пройшовши ключові тести в дорозі до точки L2.

Новий аналіз залізних метеоритів показує, що найперші тіла Сонячної системи майже повністю складалися з розжарених кам’яних крапель, а не крижаного пилу.

Астрономи роками не могли узгодити вміст стронцію в дуже старих зорях з теоріями нуклеосинтезу. Точне вимірювання однієї ядерної реакції в лабораторії усунуло цю розбіжність.

Геохімічне моделювання вказує, що на Марсі може ховатися значний шар карбонатних порід глибоко під поверхнею. Це пояснює брак таких порід згори й підтримує ідею про його водне минуле.

Спостереження з Землі та телескопа Джеймса Вебба показують, що внутрішнє кільце Харикло стало щільнішим, а зовнішнє — розрідженим. Причини цих змін поки що залишаються нез’ясованими.

Аналіз майже тисячі крижаних частинок із кільця E Сатурна виявив щонайменше п’ять хімічних підтипів соляних зерен з океану Енцелада. Це важливо для пошуку життя.

Математики запропонували модифіковані еквідиктичні орбітальні елементи, які краще зберігають «дзвоноподібну» форму невизначеності траєкторій у просторі між Землею й Місяцем.

Екзопланета GJ 3090 b обертається навколо червоного карлика у протилежному напрямку до його обертання. Це кидає виклик класичним моделям формування планет.