В атмосфері коричневого карлика виявили хмари алюмінію і силікатів

Приватний апарат LINK зміг підійти до орбіти телескопа Swift і випробувати двигуни та роботизовані руки, але не встиг підняти його орбіту перед загибеллю.

10 вересня 2011 року NASA запустило до Місяця місію GRAIL з двома зондами Ebb і Flow. Вони детально виміряли «грудкувату» гравітацію, спричинену масконнами.

Спектр аналізу викидів міжзоряної комети 3I/ATLAS показав високий вміст азоту. Це свідчить, що об’єкт сформувався в дуже холодних околицях своєї зорі.

Яскравий літній трикутник із зірок Вега, Альтаїр і Денеб залишається високо в небі навіть восени. Астрономи пояснюють, чому він усе ж вважається літнім.

Нові спостереження показали, що вітри від надмасивної чорної діри можуть переносити енергію на 300 тисяч світлових років і у 100 разів перевищують попередні оцінки.

Аналіз близько сотні швидких радіоспалахів показав, що енергія від галактик розгладжує грудкувату матерію між ними слабше, ніж вважали раніше. Це відкриває новий спосіб вивчати темну матерію, темну енергію та масу нейтрино.

Новий аналіз зразків місії Chang’e‑6 показує, що мантія Місяця подібна з обох боків, а різкий контраст між ближньою та зворотною півкулями виник через нерівномірний нагрів і перетікання магми.

Мікроскопічні мінерали в рідкісному метеориті з Антарктиди зберегли сліди потужного магнітного поля, що діяло в перші 200 тисяч років існування Сонячної системи.

Теоретичний аналіз показує, що квантові поправки до термодинаміки чорних дір в AdS-просторі стабілізують лише мікроскопічні об’єкти, тоді як великі діри стають універсально нестабільними.

Астрофізики показали, що саме зміни ентропії через хімічну розривність у надрах маломасивних зір спричиняють несподіване падіння їхньої яскравості.

Китайський радіотелескоп FAST за два роки зафіксував понад 156 тисяч джерел нейтрального водню, склавши найбільший атлас газу у Всесвіті та відкривши нові можливості для вивчення еволюції галактик.

Новий аналіз даних місії MESSENGER показує, що Меркурій міг стиснутися на 10–30% більше, ніж передбачали попередні моделі, що змінює уявлення про його надра.

Японський зонд Hayabusa2 під час зближення з астероїдом Торіфуне вперше у світі виконав лазерне дальномірне вимірювання астероїда, що посилить майбутні місії до навколоземних об’єктів і систему планетарного захисту.

Китай активно просуває місію Tianwen 3, яка має доставити на Землю близько 500 грамів марсіанських порід орієнтовно у 2031 році. Проєкт може стати «моментом Спутника» у новій космічній гонці.

Орбітальна обсерваторія Swift знову проводить спостереження, хоча її орбіта продовжує знижуватися, а місія з підняття на вищу висоту скасована.

Марсохід Curiosity зафіксував у кратері Гейла незвичні мілкі отвори в породі, які не схожі на відомі типи марсіанських ямок. Науковці поки не знають їхнього походження.

Нові комп’ютерні моделі зіткнення Землі з протопланетою Тейя вказують, що Місяць міг зібратися з уламків не за тисячі років, а приблизно за кілька годин.

8 вересня тонкий серп Місяця спершу зблизиться з Юпітером перед світанком, а вдень закриє планету під час рідкісної окультації, видимої в більшій частині Північної Америки.

Новий філософський аналіз стверджує, що свідомість не обов’язково прив’язана до земної біології й може виникати в істотах з іншою хімією та матеріалами.

Астрономи виявили систему з двох білих карликів eRASSU J0608 з орбітальним періодом близько шести хвилин. Швидкий розпад орбіти вказує на потужне випромінювання гравітаційних хвиль, яке зможуть зафіксувати майбутні обсерваторії.

Радіотелескоп MeerKAT уперше напряму виявив надзвичайно слабкий радіосигнал нейтрального водню за мільярди світлових років. Це підтверджує дієвість методу інтенсивного картування водню.

Європейсько-японська місія BepiColombo успішно відокремила транспортний модуль на шляху до Меркурія. Орбіту планети апарат має досягти в листопаді 2026 року.

Новий аналіз інфрачервоних даних показав, що в породах Меркурія менше діоксиду кремнію, ніж очікували. Це вказує на глибше й гарячіше плавлення мантії в минулому.

Марсохід Curiosity зафіксував у кратері Гейл «медові соти» з полігональних тріщин у породі. Вчені пов’язують їх із давніми циклами зволоження й висихання.

Фізики використали магнітне поле та атмосферу Землі як гігантський детектор темної матерії. Вони посилили обмеження на аксіони й знайшли загадкові сигнали темних фотонів.

Два нові дослідження показали, як наднові зірки синтезують хімічні елементи та розкидають їх у космос, уточнивши роль радіоактивного титану-44 і нікель-мідного циклу.

У вересні Венера швидко тоншає до серпа, водночас збільшуючись на небі й сяючи майже на максимумі. Це рідкісний шанс побачити геометрію її орбіти.

Астрономи за допомогою радіотелескопа MeerKAT зафіксували надслабкі сигнали нейтрального водню віком 4–5 мільярдів років, що відкриває шлях до тривимірного картування великомасштабної структури Всесвіту.

Спостереження за об’єктом 450P/LONEOS показали, як кентавр починає викидати газ і пил, формуючи хвіст. Неочікувано головну роль відіграє не вода, а вуглекислий газ.

Нове моделювання плазми раннього Всесвіту ставить під сумнів попередні обмеження на темні фотони. Це розширює діапазон, де може ховатися темна матерія.