Швейцарські екологи дізналися про те, як стародавні ліси реагували на вирубку, вивчивши скаменілу хвою. У дослідженні був застосований новий економічний метод аналізу ДНК, який передбачає використання окремих частин геному. Вчені брали тільки фрагменти, що кодують білки, і це значно скоротило витрати на процедуру.
Предметом дослідження стали голки білої ялиці, які знайшли в донних відкладеннях озера в швейцарському кантоні Тічино. Знайти ДНК хвойної голки тут складніше, ніж голку в стозі сіна — геном ялиці змішаний з генетичним матеріалом бактерій і грибів і розбитий на фрагменти. Тільки одна молекула зі ста належить ялиці.
Дослідники з’ясували, що до початку вирубки дерев з метою землеробства (7,5–5 тисячі років тому) генетичне різноманіття ялиці було набагато вищим. Коли люди почали розчищати ліс, щоб на його місці орати поля і садити сільськогосподарські культури, різноманітність геномів впала. Однак 6,2 тисячі років тому ДНК ялиці в кантоні знову стало різноманітним, причому без участі дерев з інших популяцій.
Автори дослідження вважають, що дані про те, як дерева реагували на діяльність людини в минулому, допоможуть прогнозувати вплив зміни клімату та землекористування на сучасні ліси.