Підданий ризику вимирання вид риб влаштувався в озерах по всій Шотландії за допомогою роботи екологів і системи адаптації популяцій. Це призвело до змін в їх ДНК.
Сиг звичайний (Coregonus lavaretus, іноді відомий як Coregonus clupeoides) – одна з найбільш рідкісних риб Шотландії, що мешкає тільки в озерах Ек і Ломонд. Цей вид в Шотландії вважається дуже цінним. Проблема в тому, що його стан популяцій погіршується через руйнування середовища проживання. Ці процеси викликані зміною клімату, підвищенням температури води й появою немісцевої риби йоржа в Лох-Ломонд, яка активно харчується яйцями сига.
Оскільки довгострокове здоров’я популяції залежить від її генетичного різноманіття та еволюційного ефекту транслокації, вчені хотіли з’ясувати, як змінюються популяції. Мета — уважніше вивчити генетичне здоров’я виду і визначити, чи була транслокація успішною стратегією збереження.
Прагнучи зберегти прісноводні види паванових риб, вчені 30 років вводили ікру і рибу в озерні ділянки по всій Шотландії з метою створення нових стійких популяцій. Дослідження, проведене групою з Університету Глазго з використанням сучасних методів аналізу геному, показало, що особини дійсно прижилися в середовищі існування. При цьому нові популяції сига звичайного відрізняються великою генетичною різноманітністю, на відміну від вихідних.
У своїй роботі вчені ідентифікували 14 геномних ОНП. Деякі з них виявлені поруч або всередині генів, що беруть участь у формуванні та роботі імунної системи, нервової системи й функції печінки.
«Транслокація показує, наскільки швидко відбуваються адаптація й еволюція в диких популяціях, навіть всього за кілька поколінь. Це природний відбір в дії — зміни в ДНК і геномах, які допомагають рибам вижити й закріпитися у своєму новому середовищі», – відзначають вчені.
Дослідження опубліковане в науковому журналі Evolutionary Applications.
Натхнення: hightech.fm