Нещодавно археологи натрапили на набір таємничих «примарних слідів» на солончаках пустелі в штаті Юта.
Ці незвичайні стародавні сліди отримали свою моторошну назву не тому, що їх залишила потойбічна істота, а завдяки складу: вони стають видимими тільки після дощу, коли наповнюються вологою і стають візуально темніше, після чого спекотне сонце знову перетворює їх в «привидів».
Дослідники випадково виявили це дивне явище на початку липня, коли вони їхали до іншого сусіднього археологічного місця на базі ВПС Хілл у пустелі Великого Солоного озера в штаті Юта. Спочатку команда знайшла лише кілька слідів, але ретельна перевірка навколишньої території за допомогою георадара (GPR) виявила не менше 88 окремих слідів, що належать до цілого ряду дорослих і дітей, можливо, у віці до 5 років. Георадара працює, посилаючи в землю радіохвилі, які відбиваються від об’єктів, прихованих під поверхнею.
Стародавні сліди R. Nial Bradshaw
“Примарні” відбитки були залишені босими людськими ногами принаймні 10 000 років тому, коли цей район був ще великою заболоченою місцевістю. Однак дослідники підозрюють, що сліди могли бути датовані 12 000 років тому під час останнього відрізка останнього льодовикового періоду в епоху плейстоцену (від 2,6 мільйона до 11 700 років тому).
Виявлення такої кількості стародавніх слідів — це “знахідка, яка буває раз у житті”, – заявила в заяві Аня Кіттерман, менеджер з культурних ресурсів бази ВПС Хілл, яка керувала археологічними роботами. “Ми знайшли набагато більше, ніж ми розраховували”.
Однак відкриття ще не було опубліковано в рецензованому журналі, оскільки дослідники все ще аналізують сліди.
Як не парадоксально, пустеля Великого Солоного озера, названа на честь однойменної водойми, колись і сама була точно таким же озером. Воно повільно висихало через зміни клімату Землі, викликаних закінченням останнього льодовикового періоду, що залишили після себе солі, колись розчинені у воді.
Але під час переходу від озера до висохлих солончаків цей район на короткий час був великим водно-болотним угіддям, яке було зайнято людьми до 10 000 років тому. За словами дослідників, протягом цього часу умови були ідеальними для створення тих самих «примарних» слідів.
R. Nial Bradshaw
“Відбувалося це просто: люди йшли по мілководдю, а пісок швидко заповнював відбитки так само, як на самому звичайному пляжі”, — розповів провідний дослідник Дарон Дьюк, археолог з Far Western Anthropological Research Group, приватної фірми, яка спеціалізується на управління культурними ресурсами. Відмінність лише в тому, що під піском був шар бруду, який запам’ятовував форму стопи. Йшов час, болото висихало, сліди вкрилися соляною кіркою і перестали відрізнятися від навколишнього ландшафту. Лише під час дощу, коли земля розмокає і повертає свій природний колір, ці відбитки темніють і їх стає видно.
До речі, менш ніж за півтора від місця виявлення слідів, попередня дослідницька група знайшла табір мисливців-збирачів, що датується 12 000 років тому, де і могли жити люди, які залишили відбитки своїх ніг.
Археологічні знахідки на цьому місці включали старовинний камін, кам’яні знаряддя, що використовувались для приготування їжі, купу з понад 2000 кісток тварин та обвуглене насіння тютюну, що є найдавнішими свідченнями вживання тютюну людьми.