Дослідники з департаменту економіки, філософії та комп’ютерних наук Північно-східного університету Лондона за допомогою штучних даних і поведінки користувачів в соцмережах з’ясували, як поширюється брехлива інформація в мережі.
З появою соцмереж кількість неправдивої інформації кратно зросла і навіть для найабсурднішої теорії можна знайти підтвердження. Люди з різною успішністю справляються з тим, як відрізняти правду від фейк в інтернеті, саме цим феноменом і зацікавилися лондонські вчені. Для цього дослідники взяли дані з соціальних мереж і, поєднавши їх зі штучними даними, створили симуляції спільнот, які обмінюються інформацією. В результаті вийшов інтерактивний проект, де кожен бажаючий може подивитися результати.
Одна з симуляцій складалася з лікарів, яким потрібно було визначити які з двох ліків кращі. Спочатку ліки Б краще, ніж ліки А, але лікарі в симуляції не знали про це. Якщо все йде добре, то після декількох випробувань і обміну інформацією лікарі змінюють свої початкові позиції і в підсумку приходять до консенсусу, що ліки Б дійсно краще. Залежно від того, як саме побудована мережа — кожна людина спілкується з кожним або кожен спілкується тільки з двома — новина про ліки Б поширюється з різною швидкістю.
Залежно від щільності і розміру мережі лікарів, навіть маленька брехня може поширитися на всіх учасників симуляції. Якщо один з лікарів збреше про ефективність ліків, то через деякий час всі лікарі поширюватимуть брехливі відомості.
Також в симуляції знайшли ефект Золлмана – в мережах більшої зв’язності помилкове твердження буде поширюватися швидше і ефективніше. У загальному і цілому, результати показали, що люди можуть повірити в фейк не тільки через особисті якостей, але і через те, як поширюється інформація між людьми і в яку інформаційну середу вони занурені.