Відкриття рештків акули в Амазонії допомогло вченим довести, що Південна Америка пережила два “великих потопи” в останні 23 мільйони років, в ході яких весь північ континенту ставав дном океану, йдеться в статті, опублікованій в журналі Science Advances.
“Сліди пилку у цих відкладах ясно вказують на існування двох періодів часу, коли океанічна вода з Карибської затоки затоплювала північно-західну частину Амазонії. Геологи давно сперечаються про характер порід в цьому регіоні, і нам вдалося довести, що вони виникли на дні океану і що ці “потопи” тривали недовго”, — заявив Карлос Харамільйо (Carlos Jaramillo) зі Смітсонівського інституту вивчення тропіків у Бальбоа (Панама).
Як розповідає Харамільйо, геологи нерідко знаходили в Амазонії і в інших регіонах півночі Південної Америки “дивні” гірські породи, які зазвичай формуються на дні моря, а не в центральних ділянках континенту.
Подібні відкриття вже не раз змушували деяких вчених заявляти про те, що ці регіони могли бути у відносно недавньому минулому, в докрижанну епоху, дном мілководних заток і морів, а також екзотичних прісноводних чи напівпрісних “мега-озер”, які проіснували тривалий час до їх зникнення в результаті якихось геологічних або кліматичних процесів.
Харамільйо і його колеги з’ясували, що Амазонія та північні регіони Південної Америки двічі затоплювалися за останні 23 мільйони років, вивчаючи породи, що сформувалися в рівнинах і низинах на заході Венесуели і сході Колумбії 18-12 мільйонів років тому.
Тут їм вдалося знайти вкрай незвичайні для суші скам’янілості – зуби акул, фрагменти панцирів креветок і пилок рослин, що живуть біля берегів морів або безпосередньо у воді. Вивчаючи знахідки і порівнюючи структуру порід в різних шарах відкладень, команда Харамільйо прийшла до висновку, що поверхня майбутньої Венесуели, Бразилії та Колумбії покривало не прісноводне озеро, а океан.
За словами геологів, перший раз “великий потоп” Південної Америки стався приблизно 18 мільйонів років тому, коли води затоки Карибського фактично миттєво проникли вглиб континенту, просунувшись на 2,2 тисячі кілометрів на південь і затопивши всю західну Амазонію та інші низинні ділянки місцевості. Цей потоп тривав відносно недовго за геологічними мірками — майже всі затоплені регіони заново стали сушею приблизно за 900 тисяч років після початку катаклізму.
Регіони на півночі Південної Америки, затоплені під час “великих потопів”
Другий, більш масштабний потоп, охопив північ Південної Америки приблизно 16 мільйонів років тому, і на цей раз води океану відступили лише через 3,7 мільйона років, але при цьому Амазонія та центральні регіони континенту були затоплені відносно недовго, протягом 400 тисяч років. В цей час на території всіх “потонулих” ділянок сформувалася повноцінна морська екофауна, сліди якої і вчені знайшли під час розкопок.
За словами Харамільйо, причини обох потопів перебували на іншому краю континенту і були пов’язані з формуванням Андських гір у північній частині Південної Америки. Анди виникли в результаті занурення морської кори Тихого океану під західну частину континенту приблизно 20 мільйонів років тому, що призвело не тільки до формування гір, але і зниження висоти всієї східної частини континенту.
Скільки суші вдалося затопити океану в результаті такого “перекосу” континенту, вчені поки не знають, але планують знайти точну відповідь, вивчивши зразки порід цього часу з інших регіонів Амазонії і півночі Південної Америки.