Дослідники спробували врятувати вмираючий кораловий риф шляхом пересадки на нього нових здорових коралів: виявилося, це може бути дієвим методом відновлення рифів. Однак успіх такої операції повністю залежить від генетичного різноманіття трансплантованих клонів, а не від видатних характеристик окремих особин.
Згідно з дослідженням 2021 року, з 1950-го Земля втратила половину своїх коралових рифів. Їх стан у всьому світі продовжує стрімко погіршуватися через стрес, викликаний зміною клімату.
Вчені вже намагалися дати нове життя рифам, які руйнуються, пересаджуючи на них здорові корали. Однак лише деякі з них приживалися на новому місці. Тепер дослідники з Коледжу літератури, мистецтв і наук USC Dornsife (США) знайшли ключ до успішної трансплантації коралів. Результати їх роботи опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Автори статті зосередилися на зникаючому карибському оленерогому коралі Acropora cervicornis. Попередні експерименти показали, що деякі аутпланти Acropora cervicornis в одних місцях приживаються краще, ніж в інших.
Щоб з’ясувати, чому так відбувається, вчені використовували клони всього десяти різних особин корала і пересадили зразки кожного з них на дев’ять добре вивчених ділянок рифу на архіпелазі Флорида-Кіс на південному сході США. Потім вони відстежували виживання, зріст, форму та розмір аутплантів у кожному місці.
Результати показали, що жоден клон не був найуспішнішим у всіх середовищах — навпаки, різні клони виявилися краще пристосованими до різних ділянок рифу. Це означає, що генетичне різноманіття трансплантатів коралів має вирішальне значення для відновлення рифів. На думку вчених, слід дотримуватися саме такої стратегії, а не намагатися виростити один універсальний «суперкорал» для всіх рифів.
Надалі автори роботи планують дослідити, наскільки окремі корали можуть адаптуватися до різних середовищ, тобто наскільки одна особина може змінити форму, розмір та інші свої характеристики у відповідь на зміну факторів навколишнього середовища на рифі. Ця “пластичність” може вплинути на шанси довгострокового успіху трансплантації.