Головна / Екологія / Доведено неминуче настання кліматичної катастрофи

Доведено неминуче настання кліматичної катастрофи

Міжнародна група вчених з Нової Зеландії, Нідерландів, Чилі і США з’ясувала, що підвищення рівня моря до 23 метрів може статися у разі повного танення морської частини льодовикового щита Антарктиди і якщо концентрація вуглекислого газу в атмосфері буде залишатися на рівні 400 частин на мільйон протягом найближчого століття. У даний час концентрація парникового газу вже досягає 415 частин на мільйон, йдеться в статті, опублікованій в журналі Nature.

Дослідники визначили, що рівень моря підвищиться у відповідь на танення льоду, спровоковане накопиченням парникових газів в атмосфері Землі. Вважається, що клімат планети в найближчому майбутньому стане схожим на клімат епохи пліоцену близько трьох мільйонів років тому. У цьому випадку рівень моря може підвищитися на 20 метрів вище сучасних значень, однак це вимагає великого танення або повного колапсу гренландського, західно-антарктичного та морської частини східно-антарктичного крижаного щита.

Вчені виміряли амплітуду і частоту змін рівня моря від 3,3 до 2,5 мільйонів років тому (перехід від середнього до пізнього пліоцену). При цьому вони враховували деформацію Землі від розподілу води між зникненням крижаних щитів і Світовим океаном. Зниклий лід чинить менший тиск на земну кору, в результаті чого та «спливає» і рівень моря локально може знижуватися. У цьому випадку гляціо-ізостатична поправка (англ. glacioisostatic adjustment) дозволяє зробити більш точні розрахунки максимального глобального рівня моря.

Дані про рівні моря були отримані при аналізі розмірів гранул з відкладень віком 3-3,3 мільйонів років, узятих між середньою і зовнішньою частиною материкового шельфу в Басейні Вангануї біля Північного острова Нової Зеландії, а також оголених порід віком 2,5-2,9 мільйона років у долині річки Рангітікей на тому ж острові. Вчені встановили взаємовідношення між розміром гранул і глибиною, на яку ті залягали, розглядаючи енергію хвилі, яка необхідна для перенесення відкладень, і падіння цієї енергії з глибиною.

Виявилося, що в пліоцен при переході від льодовикової до міжльодовикової епохи (тобто клімат теплішав) рівень моря коливався в середньому на 13 метрів (максимально на 25 метрів). Ці зміни були спровоковані природними циклами, такими як цикли Міланковіча. У пліоцен більший внесок у підвищення рівня моря зробили льодовики Антарктиди. Хоча в Гренландії в той час було мало льоду, внесок танення місцевого льодовикового покриву оцінюється не більше ніж на п’ять метрів.

В даний час потепління і танення льодовиків не може пояснюватися циклами Міланковіча, оскільки кількість сонячного світла, що надходить на Землю, не змінюється. Зміна клімату, згідно з науковим консенсусом серед кліматологів, спровокована антропогенними викидами вуглецю, концентрація якого в атмосфері досягла рекордних за кілька мільйонів років значень.