Реконструкція виконана на основі останків молодої жінки, яка жила в XVI столітті і померла у віці від 25 до 30 років. Її останки були знайдені в монастирі Скрідуклаустур в Ісландії. Захворювання третинним сифілісом було настільки серйозним, що навіть на кістках черепа залишилися сліди пошкоджень, викликаних захворюванням.
Череп і результати реконструкції. Зображення: Cicero Moraes et al.
Дослідники використовували, збережені частини черепа, щоб реконструювати прижиттєвий вигляд жінки. Хоча нижня щелепа черепа була відсутня, вчені використовували 3D-модель як орієнтир. Вони використовували маркери віртуального черепа та тканин, щоб відтворити кривизну обличчя померлої жінки.
На основі даних про розвиток захворювання дослідники відтворили “вихори” пошкоджень, що тягнуться по правій щоці жінки і підповзають до відкритої рани на її лобі. Світле волосся – художнє доповнення, щоб зробити вигляд більш реалістичним.
Реконструкція нижньої щелепи. Зображення: Cicero Moraes et al.
Результати роботи дуже точно відтворюють те, як сифіліс без лікування міг вплинути на вигляд інфікованого, відзначають вчені. У запущеному випадку, подібному до цього, обличчя могло втратити частину своєї структури, а пошкодження були настільки серйозними, що рана досягає кісток, додають вони.
Сифіліс був занесений на європейський континент незабаром після відкриття Америки. До винаходу антибіотиків це захворювання представляло істотну проблему для європейців. Хоча нині, захворювання лікується, приблизно з 90-х років знову почалося зростання числа людей у світі, заражених сифілісом.