Найближчий до Юпітера супутник Іо містить так мало води, як навряд чи яке ще з великих тіл Сонячної системи. Астрономи пов’язали це з високою активністю молодої планети, випромінювання якої випарувало всю воду з Іо і більшу частину — з сусідньої Європи.
Гігантський Юпітер оточений майже сотнею супутників, включаючи чотири найбільші — Іо, Європу, Ганімед і Калісто. Якщо розглядати їх один за одним, то можна помітити, що чим далі супутник знаходиться від планети, тим нижче його щільність і тим більше на ньому води і льоду. Найближчий до Юпітера Іо вважається чи не найбільш «сухим» з великих тіл Сонячної системи.
Все це може бути пов’язано з високою активністю, яку виявляв Юпітер в перший час свого існування. Його потужне випромінювання на порядки перевищувало поточний рівень і буквально висушило супутники один за іншим. До такого висновку прийшли Карвер Б’єрнсон (Carver Bierson) і його колеги з Університету штату Арізона. Їх доповідь пролунала на минулій недавно 54-й Науковій конференції по Місяцю і планетам.
Коли Юпітер формувався, із залишків речовини на його орбіті утворилися великі супутники. Тоді вони містили цілком достатню кількість води, але на цьому справа не закінчилася. Молодий газовий гігант випромінював в десять тисяч разів активніше, ніж сьогодні.
Б’єрнсон зі співавторами змоделювали вплив цього випромінювання на юпітеріанські супутники. Як відзначили автори, в моделі спиралися на нинішнє становище чотирьох супутників, хоча вважається, що в тому далекому минулому вони оберталися ближче до планети, ніж зараз, і могли отримувати ще більше випромінювання.
Але навіть з урахуванням цього допущення розрахунки показали, що в таких умовах температура Іо могла перевищувати 27 градусів Цельсія. Більш ніж достатньо для того, щоб розтопити весь лід на поверхні і створити повну водним паром атмосферу.
При своїх досить скромних розмірах Іо не здатний утримати оболонку летючих газів навіть сьогодні, коли потік частинок від Юпітера помітно ослаб. В результаті весь пар швидко зник і, швидше за все, впав на сусідню планету, як це відбувається сьогодні з газами вулканів, які на Іо виключно активні.
Мабуть, схожі процеси відбувалися на інших «галілеєвих» супутниках Юпітера, хоча в менших масштабах. В результаті частина води з Європи зникла, проте деяка кількість збереглася в підповерхневому океані, захищеному товстою крижаною корою. Ганімед і Калісто утримали ще більше води і дотепер складаються з неї майже наполовину.